'''Українська школа в польській літературі''' — термін, вжитий уперше [[1837]] польським письменником [[Александер Тишинський|А. Тишинським]] і поширений пізніше також в українському літературознавстві на означення групи польських поетів і письменників доби романтизму, які в своїй творчості зверталися до української історичної тематики, описів побуту і природи, фольклору тощо. До цієї групи зараховують [[Падура Тимко|Тимка Падуру]], що писав українською мовою («Ukrainky»); [[Антоній Мальчевський|А. Мальчевського]] («Maria»); автора поеми про гайдамацьке повстання «Zamek Kaniowski» [[Северин Ґощинський|С. Ґощинського]], визнаного за найбільш типовогонайтиповішого представника цієї школи; [[Богдан Юзеф Залеський|Богдана Залєського]] («Dumka hetmana Kosińskiego», «Dumka Mazepy», збірка поезій «Duch od stepu», «Tarasowa mohyła» тощо); [[Юліуш Словацький|Ю. Словацького]] (у романтичному насвітленні леґенда про юнацькі любовні пригоди майбутнього гетьмана України в поемі «Mazepa», картини української природи й побуту в поемах «Beniowski», «Sen srebrny Salomei»); [[Вінцентій Поль|В. Поля]] (географічний та етнографічний опис українських земель як частини Речі Посполитої в «Pieśń o ziemi naszej»); [[Міхал Чайковський|М. Чайковського]] (повісті з українського життя: про козака-віщуна, який передрікає упадок Польщі,— «Wernyhora», про [[Виговський Іван|І. Виговського]] — «Hetman Ukrainy»); [[Міхал Грабовський|M. Ґрабовського]], приятеля [[Куліш Пантелеймон Олександрович|П. Куліша]] й співробітника «Записок о Южной Руси», автора повістей з українського життя («Koliszczyzna і stepy», «Stanica hulajpolska», «Zamieć w stepach»); [[Юзеф Коженьовський|Ю. Коженьовського]] (драма «Karpaccy górale»); [[Юзеф Ігнацій Крашевський|Ю. І. Крашевського]] (українські мотиви в повістях: «Chata za wsią», «Ostap Bodnarczuk», «Ulana», «Jaryna»). Традиції української школи тривали й далі в творчості багатьох польських письменників ([[Станіслав Вінценз|С. Вінценз]], [[Єжи Єнджеєвич|Є. Єнджеєвіч]], [[Юзеф Лободовський|Ю. Лободовський]] тощо).
