[неперевірена версія][неперевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
БаХ (обговорення | внесок)
IvanBot (обговорення | внесок)
м →‎Фізичні характеристики: replaced: складають 5 → становлять 5
Рядок 47:
[[Файл:Moon and Asteroids 1 to 10.svg|left|thumb|Розміри перших 10 відкритих астероїдів у порівнянні з [[Місяць (супутник)|Місяцем]]. Веста (четверта зліва) є другим за розмірами астероїдом головного поясу після [[2 Паллада|Паллади]] (друга зліва). [[Церера (карликова планета)|Церера]] (крайня зліва) нині належить до [[карликова планета|карликових планет]].]]
 
Розміри Вести складаютьстановлять 578×560×458 км, і, якби [[асиметрія]] її форми була б дещо меншою, то, відповідно до нової редакції терміну «[[планета]]», вона б належала саме до цього класу небесних тіл <ref name="Hubble"> {{cite web | author = Savage, Don | coauthors = Jones, Tammy; and Villard, Ray | year = 1995 | title = Asteroid or Mini-Planet? Hubble Maps the Ancient Surface of Vesta | publisher = Hubble Site News Release STScI-1995-20 | url = http://hubblesite.org/newscenter/archive/releases/1995/20/image/c}} </ref>. Із планетами Весту поріднює і складна геологічна історія. Незабаром після формування почалася диференціація її внутрішньої структури: утворилося [[залізо]] - [[нікель|нікелеве]] ядро і кам'яна [[Планетарна мантія|мантія]]. За рахунок тепла, що виділяється під час розпаду [[радіоактивність|радіоактивних]] [[ізотоп]]ів, ядро і значна частина мантії розплавилися. Протягом наступних епох відбувалося поступове охолодження та кристалізація порід мантії і кори, що врешті-решт призвело до надзвичайної різноманітності [[мінерал]]ів, що складають Весту. Висновок про це можна зробити за [[метеорит]]ами і малими [[астероїди типу V|астероїдами V-типу]], родоначальницею яких є Веста.
 
У [[90-ті|90-х роках]] за допомогою телескопа [[Хаббл (телескоп)|«Хаббл»]] вдалося досить детально роздивитися поверхню Вести і отримати уявлення про її [[хімічний склад|склад]]. Найпомітнішою деталлю є величезний [[кратер]] (460 км у поперечнику), що охоплює весь південний полюс. Дно кратера лежить на 13 км нижче середнього рівня, краї на 4-12 км підносяться над прилеглими рівнинами, а центральна гірка має висоту 18 км. Розміри кратера порівняні із розмірами астероїда; залишається загадкою як Веста змогла витримати настільки значний катаклізм. Очевидно, що численні астероїди V-типу&nbsp;— просто уламки, що розлетілися після зіткнення{{Джерело?}}. Спектрометричний аналіз свідчить, що у кратері оголено кілька шарів кори Вести і частково&nbsp;— її мантію.