Честерівська збірка: відмінності між версіями

'''Честерівська збірка''' — рідкісне видання англійських поетів [[ПанеірикПанегірик|панегіричного]] спрямування, яке здійснив на початку 17 ст. видавець Едуард Блаунт в [[Лондон]]і.

Видання друкував Едуард Блаунт, як тепер стало відомо тісно пов'язаний видавничим бізнесом з декількома впливовоми аристократами, літераторами чи прихильниками і багатими поціновувачами тогочасної літератури. За павиламизаконами тої доби, видавець був обовзобов'язаний зареєструвати нове видання в Товаристві друкарів і видавців, яким підкорявся і Блаунт. Його досі вважають солідним видавцем, бо серед його видань твори дійсно корифеїв. Саме Блаунт видав свого часу «Геро і Леандр» [[Крістофер Марлоу|Крістофера Марлоу]], дописану по смерті поета самим [[Джордж Чапмен|Джорджем Чапменом]], [[Дон Кіхот|Дон Кіхота]] [[Сервантес]]а, «Досліди» француза [[Мішель де Монтень|Мішеля де Монтеня]]. Едуард Блаунт не просто узявся оприлюднити подібне видання, але чомусь не зареєстрував його, але не поніс за це покарання, навіть безкарно працював далі. Таке моживе лише за умов впливових покровителів, дозволивших це. І дійсно, Едуард Блаунт користувався захистом лорда Пембрука, лорда Монтгомері, Саутгемптона, трохи пізніше — самого Букінгема.

Від багатьох, хто вивчає добу Відродження зараз, зникає важлива її складова — сміхова культура. Хтось влучно помітив — доба Відродження посміхалась. В Італії культура помітно секуризуваласьсекуляризувалась, а люди — раділи життю, соцюсонцю, пісням[[пісня]]м, жартам[[жарт]]ам, карнавалу[[карнавал]]у. Новий поштовх для розвитку отримала литература. Поряд з холодним [[сонет]]ом схоластів і риторів заблищали жартами, контастами і витівками [[капітоло]] [[Франческо Берні]] (бл. 1497—1535). Письменники залюбки створюють смішні [[Новела|новели]] і в контраст до них — сумні.

Залишки сміхової культри українського Відродження досі бринять і в веселих, незвичних, глузливих прізвищах запорозьких козаків, незрозумілих всім неукраїнцям. Кожного нового братчика приймали на Січі і надавали нове прізвище, обов'язковеязково гучне і веселе. Саме звідти ідуть усі наші Голодриги, Непийпиво, Знайдибіда, Вирвихвіст, Козолуп, Неїжмак. Наче згасаюче полум'я козацьких вогнищ, яскраво спалахує сміхова культура України і в «Енеїді» [[Котляревський Іван Петрович|Котляревського]], бо передувала вже величі і могутності слова [[Тарас Григорович Шевченко|Шевченка]] в 19 столітті — без жарту.