Темп'єтто: відмінності між версіями

|розташування_країна = {{ITA}}

|архітектор = Донато Браманте

|дата_початку_спорудження =

|адреса =

|релігійна конфесія =

'''Темп'єтто''' (Tempietto; букв. «храмик»), також {{lang-it|Tempietto di Bramante}}) — маленька [[каплиця]]-[[ротонда]] в центрі одного з дворів монастиря [[францисканці]]в, що прилягає до церкви [[Сан-П'єтро-ін-Монторіо]] в [[Рим]]і на пагорбі [[Янікул]]. Ця, сповнена ясної гармонії споруда, відразу ж і цлкомцілком справедливо була сприйнята як програмний витвір [[Відродження|Ренесансу]]. [[Браманте]] реалізував ідею про цілісну в своїй досконалій гармонії центричну будівлю.

Храм зведений [[Браманте]] на замовлення іспанських монархів [[Фердинанд II Арагонський|Фердинанда]] та [[Ізабелла I Кастильська|Ізабелли]] ву [[1502]] році.

Уся задумка [[Браманте]] не здійснилася. Поставлений на місці, де за припущеннями був розп'ятий [[апостол Петро]], цей маленький храм мав стати центральним ядром круглого, оточеного [[колонада|колонадою]] дворика. Дворик не був здійсненийзбудований та відомий лише за гравюрами [[Себастьяно Серліо|Серліо]]. В цій закономірній та кристалічно ясній композиції двір мав стати відкритим храмом, а Темп'єтто був би призначений тільки для священика.

Основний циліндричний об'єм Темп'єтто піднімається над [[портик]]ом, 16 суцільних [[колона|колон]] якого витесані з граніту. [[Барабан (архітектура)|Барабан]] завершується напівсферичним [[купол]]ом.

Стіна [[Целла|целли]] нижньої частини, висота якої відповідає [[портик]]у, розчленована 16 [[пілястра]]ми, які чергуються з [[ніша]]ми, вікнами та дверямидверми.

В інтер'єрі — - «Бичуванння» та «Преображіння»роботи [[Себастьяно дель Пьомбо]]: «Бичуванння» та «Преображіння» (якому допомагав у роботі сам [[МикеланджелоМікеланджело]]), великий плафон [[Вазарі]] та могила легендарної [[Беатриче Ченчі]]. Остання велика робота [[Рафаель|Рафаеля]], «ПреображіниеПреображення», була вилучена з ххрамухраму та перенесена ву 1796  р. до [[Ватикан]]у