Петро Даміані: відмінності між версіями

Перебуваючи у монастирі, Петро, завдяки своїй освіченності, швидко висунувся серед чернечої братії, стає викладачемїї вчителем й магістром. У 1040 році на прохання Гвідо, адбатаабата монастиря Помпоса неподолік Феррари, Петро приїздить для викладання в цьому монастирі. Відомість про знання даміаніДаміані швидко зростає. Тут він пробув до 1042 року. Після цього його було запрошено до [[монастир]]я Сан-Вінсете в [[Умбрія|Умбрії]], де Петро Даміані стає настоятелем. Під час перебування на цій посаді знайомится із впливовим людьми Італії, зокрема Боніфацієм, [[маркіз]]ом [[Тоскана|Тосканським]].

Водночас Петро Даміані стає активним провідником впровадження Григоріанської реформи у католицькій церкві, зокрема припинення [[симонія|симонії]] серед кліру. Завдяки його ревній діяльності було усунено єпископів—корупціонерів міст Пезаро, Фано, Озімо, Чітта ді Кастелло. Такі дії привертають увагу до особи Даміані не лише в Італії, а по всій Священній Римській імперії. У 1046 році у Римі знайомиться з [[імператор]]ом [[Генріх III (імператор Священної Римської імперії)|Генріхом III]] та його дружиною Агнесою де Пуатьє, з якими в подальшому підтримував гарні стосунки. У 1047, 1049, 1050, 1051, 1053 роках Петро даміаніДаміані був присутній на соборах католицької церкви, де розглядалися питання розвитку церкви, подалання внутрішніх проблем, зокрема питання целібату та симонії.

Впродовж 1050–1057 років Петро Даміані допомагає папам римським [[Лев IX|Льву IX]], [[Стефан IX (X)|Стефану IX]], [[Миколай II|Миколі II]] та [[Олександр II (папа)|Олександру II]] у завершенні церковних реформ. При цьому відігрававідігравав провідну роль як ідеолог реформ, відомий богослов, знавець канонів й Біблії. У серпні 1057 року стає кардиналом, а у листопаді того ж року єпископом Остійським. До того ж папа римський [[Стефан IX (X)|Стефан IX]] зробив Даміані керуючим єпархії Губбіо. На цих посадах продовжував впроваджувати свої ідеї щодо підняття авторитету папи римського над світською владою, безшдюбності кліру, переваг чернечого життя. Так, у 1059 році прийняв участь у конфлікті всерединивсередині Міланської єпархії, багато представників якої виступали проти [[целібат]]у й підкреслювали автономний статус своєї церкви, яку називали Амвросіанською (начесть відомого церковного діяча Амвросія Медіоланського). Прибувши до Мілану, Даміані у важкій боротьбі зумів домогтися впровадження целібату у Міланській єпархії.

В подальші роки Петро Даміани багато їздив Італією, надаючи допомогу новоствореним монатирям. підПід час однією з таких поїздок він захворів й помер 21 лютого 1072 року у им. Фаєнца.