Миропомазання: відмінності між версіями

У західній Церкві склалася інша дисципліна втілення миропомазання. Римський обряд, який на початку другого тисячоріччя повністю замінив усі західні [[церковні обряди]], зберіг за єпископом право не лише освячувати миро, але й звершувати увесь чин миропомазання (конфірмації). Уже на початку V ст. папа [[Інокентій І]] ([[402]]—[[417]]) у листі до єпископа Деценція із Губбіо суворо забороняє пресвітерам вділяти таїнство миропомазання, та вказуючи на практику апостолів ([[Дії]] 8, 14-18), дозволяє здійснювати цей чин тільки єпископам, які мають повноту священства. В свою чергу таке віднесення вділення миропомазання до священнодій єпископа посприяло згодом швидкому відділенню цього таїнства від інших таїнств тайновведення та створенню нової доктрини конфірмації у католицькій Церкві. Повертаючись після Другого Ватіканського собору до стародавньої доктрини та дещо реформуючи чин вділення конфірмації в католицькій Церкві, папа [[Павло VI]] вніс у цей обряд формулу православного чину миропомазання. Таїнство конфірмації вділяється через помазання чола миром з покладенням руки та через слова: «Прийми печать дара Духа Святого Духа».