Кованько Василь Костянтинович: відмінності між версіями
| [неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Немає опису редагування |
|||
Рядок 30:
Закінчив Полтавське реальне училище, Московське піхотне юнкерське училище ([[1891]]), вийшов підпрапорщиком до 6-го Східносибірського стрілецького батальйону, у складі якого брав участь у [[Боксерське повстання|Китайському поході 1900—1901 рр]]. та [[Російсько-японська війна|Російсько-японській війні]]. За бойові заслуги дістав звання [[підполковник]]а, всі ордени до Святого Володимира IV ступеня з мечами та биндою, [[Георгіївська зброя|Георгіївську зброю]].
Після війни служив помічником командира 10-го Сибірського стрілецького полку. З [[6 грудня]] [[1910]] р. - [[полковник]]. З [[3 вересня]] [[1914]] р. - помічник командира 12-го Сибірського стрілецького полку. З [[27 травня]] [[1915]] р. — командир 32-го Сибірського стрілецького полку. З [[23 липня]] [[1915]] р. — командир 407-го піхотного Саранського полку.
За бій [[22 травня]]—[[23 травня]] [[1916]] р. був нагороджений [[Орден святого Георгія| орденом Святого Георгія IV ступеня]]. У [[1917]] р. — командир бригади 102-ї піхотної дивізії. Останнє звання у російській армії — [[генерал-майор]].
У [[1918]] р. — помічник начальника 14-ї пішої дивізії Армії [[Українська Держава| Української Держави]]. Після приходу до влади [[Директорія УНР|Директорії]] — начальник 14-ї пішої кадрової дивізії (до [[24 лютого]] [[1919]] р.). З [[4 березня]] [[1919]] р. — комендант [[Рівне|Рівного]].▼
У [[1918]] р. — помічник начальника 14-ї пішої дивізії Армії [[Українська Держава| Української Держави]].
▲
У [[1920]] р. жив у [[Рівне|Рівному]], де перебував на обліку Російської місії. Подальша доля невідома.
| |||