Лукавецький Ярослав Корнилович: відмінності між версіями
| [неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
→Посилання: + {{Ізольована стаття}} за допомогою AWB |
Немає опису редагування |
||
Рядок 3:
==Біографічні відомості==
Народився [[28 березня]] [[1908]] року у [[Снятин|Снятині]] на [[Івано-Франківщина|Івано-Франківщині]].
«…Місто [[Снятин]] – повітове, гербове, розположене на горбах між річкою [[Прут]] і потічками. Добротні будівлі ховаються в зелені дерев, а вулиці рівні, широкі, з каналізацією, водопроводами (характерні відлуння римського містобудування…».[1]
Батько Корнило був фінансовим працівником, а мама Ядвіґа (дів. Гаргестаймер) – дочка вихідця з німецьких колоністів, одного з найкращих ковалів [[Снятин|Снятина]].
Одне з перших вражень Ярослава – запах фарб, якими церковний маляр Оріховський змальовував портрети членів родини, – він був чи не єдиним на той час художником у місті.
Рядок 13:
1914 року розпочалася мобілізація на війну. Наступного року батька, військового 36-го коломийського полку, разом із сім’єю відправили у [[Чехія|Чехію-Моравію]]. Хлопцеві (Ярославові) на той час сповнилось сім років, і в місті Граніце він пішов до німецької школи, де навчався три роки – до 1917. Після звільнення українських міст від російської окупації родина Лукавецьких повернулася до [[Коломия|Коломиї]], Ярослав продовжив навчання у місцевій гімназії.
[[Коломия]] у 20–30-их роках була жвавим культурним центром [[Галичина|Галичини]]: тут видавалися газети й журнали, виступали професійні театральні трупи, творили відомі українські письменники [[Андрій Чайковський]], [[Антін Крушельницький]].
За порадою відомого українського громадського діяча й цінителя гуцульського мистецтва Володимира Кобринського, був одним з найкращих у приватній школі [[Олекса Новаківський|Олекси Новаківського]] у [[Львів|Львові]], де студіювали Ольга Плешкан, [[Григорій Смольський]], Мирон Левицький, Стефанія Гебус-Баранецька, [[Святослав Гординський]].
Після студій в [[Олекса Новаківський|Олекси Новаківського]] їде до [[Краків|Кракова]], навчається у приватній школі Альфреда Терлецького. 1932 року стає студентом малярства [[Краківська академія мистецтв|Краківської Академії Красних Мистецтв]]. Бере участь у VI виставці АНУМ у [[Львів|Львові]] (1934).
У травні 1951 року за наклепом «колег» [2] його заарештували. Судили в закритому суді без можливості захисту. Вирок – заслання на важкі лісові роботи в болотах між ріками [[Кострома (річка)|Костромою]] та [[Ветлуга (річка)|Ветлугою]], у селище Сухобезводне. Після п’ятьох років ув’язнення, 25 червня 1956 року Я. Лукавецького звільнили.
Рядок 25:
14 травня 1993 р. Ярослав Лукавецький помер. Його поховали на батьківщині у [[Снятин|Снятині]].
==Життєвий і творчий шлях==
У гімназії Ярослав зацікавлюється [[Мистецтво|мистецтвом]]: у молодших класах збирає репродукції картин художників різних мистецьких епох, багато малює з натури, копіює картини [[Ярослав Пстрак|Ярослава Пстрака]], [[Іван Труш|Івана Труша]], [[Осип Курилас|Осипа Куриласа]], [[Михайло Івасюк|Михайла Івасюка]], а у восьмому класі навіть виконує декорації на замовлення професійних театрів.
1936 року повертається до [[Коломия|Коломиї]], де відкриває першу на [[Покуття|Покутті]] власну мистецьку школу для української молоді, що діяла до 1940. Влаштовує персональні виставки, заживає слави портретиста. Малює портрети відомих українських культурних діячів, письменників – [[Кобринський Володимир Васильович|Володимира Кобринського]], [[Богдан Лепкий|Богдана Лепкого]], [[Теофіл Окуневський|Теофіла Окуневського]]. Звертається й до жанрової теми, натюрморту, пейзажу.
Не покладає рук і після московсько-комуністичної окупації 1939 року: бере участь в організації Обласного товариства художників, художньо-виробничих майстерень, художніх дитячих гуртків, обласних художніх виставок, упорядковує до них каталоги, був серед організаторів Гуцульського ансамблю пісні й танцю (1939). Про це свідчать автобіографічні спогади, статті у пресі та праці про митця. [3]
Рядок 56:
==Окремі художні роботи==
# Портрет [[Богдан Хмельницький|Богдана Хмельницького]]о. 1929 р., папір, вугіль; 69×48 см. Власність КМНТГП.
# Портрет д-ра [[Володимир Кубійович|Володимира Кубійовича]]. 1936 р., полотно, олія; 90×65 см. Власність Національного музею у [[Львів|Львові]].
# Портрет дружини у вікні. 1936 р., полотно, олія; 70×60 см. Власність родини.
# Портрет проф. [[Николишин Дмитро Васильович|Д. Николишина]]. 1936р., полотно, олія; 86×78 см. Власність О. Гринько, [[Львів]].
# Портрет Володимира Кобринського. 1948 р., полотно, олія; 98×74 см. Власність КМНМГП.
# Пейзаж із видом на костел. 1945 р., фанера, олія; 22,5×28,5 см. Депозит родини в КМНМГП.
# Портрет Наталі Семанюк (дружини [[Марко Черемшина|Марка Черемшини]]). 1959 р., полотно, олія; 120×100 см. Власність музею [[Марко Черемшина|Марка Черемшини]] у [[Снятин|Снятині]].
# Афіша до вистави [[Леся Українка|Лесі Українки]] «У пущі». 1961 р., папір, гуаш, перо; 28×20 см. Власність родини.
==Сім’я==
Дружина Надія (дів. Кочій) – з якою були поруч з юних літ, учениця Коломийської жіночої гімназії. Вчителька, громадсько-політична діячка. Народилася в с. Ліски [[Коломийський район|Коломийського району]] на [[Івано-Франківщина|Івано-Франківщині]], дочка директора тамтешньої школи.
Син Мирон (*1938–†2012) – головний режисер [[Перший український театр для дітей та юнацтва|Першого українського театру для дітей та юнацтва]], [[Заслужений діяч мистецтв України|заслужений діяч мистецтв України]]. Мешкав у [[Львів|Львові]].
Рядок 73:
Нині ім’я Ярослава Лукавецького повертається в історію краю.
[[Івано-Франківська обласна рада|Івано-Франківські обласна рада]] і [[Івано-Франківська обласна державна адміністрація|обласна державна адміністрація]] заснували премію його імені в галузі образотворчого мистецтва й архітектури.
У березні 2002 у стінах [[Львівський національний університет імені Івана Франка|Львівського національного університету ім. Івана Франка]] відбулася виставка його театральних робіт.
Рядок 81:
2008 року у [[Коломия|Коломиї]] на приміщенні художньої школи ім. Я. Пстрака відкрито пам’ятну дошку відомому митцю.
У [[Снятин|Снятині]] його іменем названа вулиця.
==Джерела==
* Див.: Наш театр. Книга діячів українського мистецтва. – [[Нью-Йорк]] – [[Париж]] – [[Сідней]] – [[Торонто]], 1975. – Т. 1; Ревуцький В. В орбіті світового театру. – [[Київ]] – [[Харків]] – [[Нью-Йорк]], 1995; Ревуцький В. По обрію життя.
* Арсенич П. Митець із Снятина (до 90-річчя від дня народження) // [[Галичина]]. – 1998. – 27 березня.
* Попадюк М. Скарби: Покутські родини. – [[Снятин]]: ПрутПринт, 2000. – С. 80–86.
* Виставка творів Я. Лукавецького (буклет). – [[Івано-Франківськ]], 2000.
* Волошин Л. Ярослав Лукавецький: Малярство. Рисунки. Сценографія. – [[Львів]] – [[Івано-Франківськ]]: ЗУКЦ, 2008. – 124 с.
* Ствердження сподівань: збірник на пошану імені Ярослава Лукавецького: статті, матеріали, публікації / Упоряд. Р. Яців. – Львів: ЗУКЦ, 2009. – 156 с.
* [[Олекса Новаківський]]
Рядок 104:
[[Категорія:Померли 14 травня]]
[[Категорія:Померли 1993]]
| |||