Ефект Доплера: відмінності між версіями

 

У [[1845]] році [[Голландія|голландський]] [[Метеорологія|метеоролог]], іноземний член-кореспондент [[Петербурзька академія наук|Петербурзької академії наук]] [[Христофор Бейс-Баллот]] ([[1817]]—[[1890]]) вирішив перевірити гіпотезу [[Христіан Доплер|Доплера]]. Він найняв [[паровоз]] з вантажною платформою, посадив на платформу двох сурмачів і попросив їх тримати ноту [[Соль (нота)|соль]] (два сурмачі були потрібні для того, щоб один з них міг набирати повітря, поки інший тягне ноту, і таким чином звук би не уривався). На пероні одного полустанка між [[Утрехт]]ом і [[Амстердам]]ом Бейс-Баллот розмістив декількох музикантів без інструментів, але з абсолютним [[Музичний слух|музичним слухом]]. Після чого паровоз став з різною швидкістю тягати платформу з сурмачами повз перон із слухачами, а ті відзначали, яку саме ноту вони чують. Потім спостерігачів змусили їздити, а сурмачі грали, стоячи на пероні. Досліди тривали два дні, в результаті чого був доведений ефект відкритий Доплером.

 

{{Physics-stub}}