Користувач:Blast furnace chip worker/Майстерня Злочини російського царату: відмінності між версіями

Під час війни російський уряд будує в межах Запорожжя нову укріплену лінію з фортецями й поселеннями. Будівництво [[Дніпровська лінія|Дніпровської лінії]], яку дехто називає Новою Українською, розпочалося в серпні 1770 р. зведенням при ріці Московці, лівому допливові Дніпра, [[Олександрівська фортеця|Олександрівської фортеці]] та на лівому березі Берди, при її впадінні в Азовське море, [[Петрівська фортеця (Дніпровська лінія)|Петровської]]. Передбачалося збудувати 7 фортець, у тому числі 2 (флангові) середньої та 5 малої величини. Від витоків Конки до витоків Берди насипати 35 верст суцільного земляного валу, а за ним звести 3 ротних фортеці і 7 редутів; у фортецях і редутах розмістити 1014 гармат і 306 мортир. Висловлюючи протести щодо спорудження в межах їх володінь без погодження з Кошем нової укріпленої лінії, запорожці розуміли, що вони неспроможні протистояти діям царського уряду. У їх зверненнях до П. Калнишевського з цього приводу відчувається розуміння безвихідності і передчуття втрати не тільки земель, які вони так цінували, але й останніх залишків автономії [7, 35-90]. <ref> Летопись Екатеринославской археогра-фической ученой комиссии. — Екатери-нослав, 1909. — Вып. У. Стр. 35-90. </ref> Не тільки татари спустошували козачі поселення під час війни. Це робили й царські війська. Генерал-поручик Деденев у 1770 році під час будівництва на козачих землях чергової фортеці, [[Олександрівська фортеця|Олекандрівської]], знищував козацьки зимовники і на тих місцях селив казених поселенців, які без відома коша рубали запорозькі ліси на будівлі і на опалення. Після війни уряд взяв у казенне відомство дніпровські перевезення, з яких військовий кіш отримував значні прибутки у військову скарбницю.

Слід також відзначити, що під час війни на лівому боці Південного Бугу, при річках [[Синюха|Синюсі]] та [[Чорний Ташлик|Чорному Ташлику]] царський уряд дозволив селитися вихідцям з турецьких володінь, здебільшого молдаванам, волохам і болгарам, сформувавши з них Молдавський полк. Все це знову вкрай загострило взаємостосунки між Військом Запорозьким і царським двором. Тому не дивно, що Катерина ІІ, передаючи нагороди запорожцям за участь у війні з Туреччиною, вимагала вжити всіх заходів в разі відмови запорожців прийняти царську нагороду.