Слово і час: відмінності між версіями

Після смерті Олександра Білецького ([[2 серпня]] [[1961]] року) журнал очолив Ігор Дзеверін. Наслідком цієї зміни науковий рівень журналу помітно знизився. Назагал великий розділ теорії літератури обмежився полем фіктивного теоретизування навколо питань [[соціалістичний реалізм|соціалістичного реалізму]]. Ознаки партійно-пропагандивного характеру часто мали і статті з історії літератури й критики. Майже не було як матеріалів про сучасні спрямування світової літератури, так і про зв'язки української літератури з літературами Заходу та Сходу.

 

 

Врешті, на рівні журналу позначився загальний занепад українського літературознавства, спричинений вимиранням учених старої школи ([[Маслов Сергій Іванович|Сергій Маслов]], Олександр Білецький, [[Попов Павло Миколайович|Павло Попов]], [[Ненадкевич Євген Олександрович|Євген Ненадкевич]] та ін.). На їх місце яких прийшли вихованці радянської школи, серед яких майже не було знавців старої української літератури, тож тематика журналу дедалі більше звужувалася до дослідження літературних явищ 19 і 20 століть, а типовими дослідниками стали фахівці з питань взаємозв'язків української літератури з російською ([[Крутикова Ніна Євгенівна|Ніна Крутикова]]) або теорії соціалістичного реалізму ([[Шамота Микола Захарович|Микола Шамота]]). Це стало помітно, зокрема, на поступовому заниканні на початках добре задуманого розділу — публікації і повідомлення.