Студити: відмінності між версіями

'''Студити'''  — [[монах]]и Східної Церкви, які живуть за правилом [[Теодор Студит|святого Теодора]], [[ігумен]]а монастиря, заснованого в V столітті патрицієм Студіос у [[Константинополь|Константинополі]].

Студитський устав-правило ввів у [[Києво-Печерський монастир|Києво-Печерському монастирі]] близько [[1070]] св. [[Теодосій Печерський]], звідки він поширився по інших монастирях. У кінці [[19 століття|19 ст.]] в [[Галичина|Галичині]] розпочався рух за віднову первісного чернечого життя. Врешті, в [[1898]] на Сокальщині (нині  — Львівська область) було засновано першу монашу спільноту. Молодих юнаків підтримав майбутній митрополит [[Шептицький Андрей|Андрей Шептицький]] з метою відродження форми монашого життя, питомої для слов'ян Сходу.

Перших студитів А. Шептицький поселив у с. Вульці, в [[1904]] у Скнилові, за так званим Скнилівським типіконом його укладу ([[1906]]). [[1919]] році студити переїхали до [[Унів|Унева]] (Перемишлянського повіт), у якому сформували монастир (йому підлягали інші обителі). Студити займалися рільництвом, вели домашнє господарство, ремісничі робітні, сиротинці і бурси (в Уневі і на Личакові у Львові), бібліотеку «Студіон» у Львові, малярську школу і палітурню в Уневі тощо.

З [[1935]] року студити почали видавати місячник «Ясна Путь» (для внутрішнього вжитку) і «Промінчик Сонця Любови» для народу. У [[1939]] році в студитів було 8 монастирів і 3 місійні станиці (на [[Підляшшя|Підляшші]]  — [[Заболотів]] і Шістка та на [[Полісся|Поліссі]]). Головним настоятелем студитів був митрополит А. Шептицький з титулом [[архимандрит]]а, по його смерті  — брат митрополита [[Климентій Шептицький]]. 1939 року усіх студитів було 225 (у тому числі 22 ієромонахи). З приходом більшовиків [[1944]] чимало студитів загинуло, а у Свято-Успенській Лаврі в Уневі влаштовано концентраційний табір для духовенства, яке не визнало російське православія.