Паралельно розвивалася лірична гілка реґі, яку представляли, головним чином, вокальні стилісти [[Шуrap Майнот]], [[Денніс Браун]] і [[Грегорі Айзеке]], що мали репутацію «крунерів» (від crooner — «естрадник», або виконавець романтичних любовних пісень).
Незважаючи наПопри те, що найбільше поширення реґі отримало у США, не обійшов цей стиль стороною і [[Європа|Європу]], і перш за все Велику Британію, де елементи реґі включали в свою музику [[Елвіс Костелло]], [[Police]], [[The Specials]], [[The Clash]], [[The Damned]] і навіть [[The Rolling Stones]]. Проникнення реґі практично у всі стилі та напрямки року в значній мірі вплинуло на стилістику популярної музики [[1980-ті|1980-их]] і [[1900-ті|1990-их]] років, а злиття реґі з [[реп]]ом, [[фанк]]ом, [[панк-рок]]ом і [[хардкор]]ом зумовило появу нових стилів і напрямків. На загальну думку, після того як на початку 1970-их [[Ерік Клептон]] включив до свого репертуару, і таким чином популяризував, класику реґі «[[I Shot The Sheriff]]» Боба Марлі, реґі став природним компонентом британського року. Проте синтез реґі і фанку, який в кінці 1980-их вплинули на американські гурти [[Faith No More]], [[Extreme]] і [[Red Hot Chili Peppers]], привів до відродження реґі в новій якості і зумовив сплеск інтересу до класики жанру.
