Користувач:Blast furnace chip worker/Майстерня Злочини російського царату: відмінності між версіями

==== Нова Сербія на Прадавній Україні ====

1750 року запорозьке козацтво перейшло з нагляду київським генерал-губернатором під нагляд гетьмана [[Розумовський Кирило Григорович|Розумовського]]. 9 вересня 1751 року цариця [[Єлизавета Петрівна]] наказала Розумовському відвести землі у верхів'ях Інгулу[[Інгул]]у від [[Південний Буг|Бугу]] до [[Дніпро|Дніпра]], що складали частину території Війська Запорізького, для переселення на них вихідців з Балкан, що звернулися до російського посла у Відні з проханням про виділення їм земель на території Росії. Російський царат намагався заробити собі авторитет серед слов'ян за рахунок обкрадання запорізької сіроми. Нове поселення балканських слов'ян було неазване [[Нова Сербія]]. Згідно з указом від 29 грудня 1751 року генерал-майору [[Хорват Іван Самійлович|Хорвату]] з його людьми дозволили селитися в задніпровських місцях, починаючи від гирла р. [[Кагарлик (річка)|Кагарлик]] прямою лінією до витоків р. Тури, відтак на гирло р. Кам'янки, а від неї — до р. Омельника, по ній до Дніпра, відступивши від кордону з Польщею 20 верст [там же, No 9921]. Цю територію вибрав сам Хорват на підставі «Генеральної карти», складеної де Боксетом. 11 січня 1752 р. імператриця видала генерал-майору І.Хорвату жаловану грамоту, згідно з якою визначалися умови служби в російській армії та розселення сербів і хорватів, а заселена ними територія отримувала назву Нової Сербії.

Тоді ж у верхів'ях [[Інгул]]уІнгулу було збудовано [[Фортеця святої Єлисавети|фортецю святої Єлисавети]], а від неї до Дніпра розміщено [[Слобідський полк]], утворений з різноманітних поселян, що зайняв територію, що належала Війську Запорізькому. Поселенці Слобідського полку почали забороняти запорожцям ловити рибу у близьких до полку місцях межевої річки [[Самоткань|Самоткані]], захоплювали їхні рибальські снасті і брали під варту у фортецю самих козаків. Запорожці, маючи збитки і приниження, обурювалися. Виникали сутички поміж козаками і поселянами. Російський уряд направляв проти невдоволених козаків регулярні команди, які своєю самоправністтю лише погіршували становище на Запорожжі

Подекуди іноземці, поселяючись на відведеній їм території, насильно виганяли місцевих селян, займаючи навіть їхні будівлі. Щоб місцеві жителі не переселялися на Запорожжя, тим більше в «Ханську Україну», що створювалася під верховенством Криму в Придністров'ї, царський уряд погодився сформувати з них так званий Новослобідський козацький полк і поселити його на південь від Нової Сербії. Командиром цього полку призначили коменданта Єлизаветинської фортеці полковника І. Глібова. Крім українського населення на території Новослобідського полку уряд дозволив селитися російським старообрядцям, що проживали в межах Речі Посполитої [10, т. 14, No 10454]. Таким чином, протягом 50-х рр. на запорозьких землях, на захід від Дніпра, царський уряд створив два нових землеробсько-військових поселення — Нову Сербію та Новослобідський козацький полк, за допомогою яких він розраховував не лише зміцнити південно-західні кордони імперії, але й посилити тиск на запорожців. Створення цих військово-землеробських поселень сприяло загостренню стосунків між ними та Військом Запорозьким і стало причиною багатьох конфліктів між запорожцями та військовими поселеннями.

Тим часом сербські й російські поселенці продовжували насувати на запорозькі землі, наносячи запорозькому господарству збитки.