Користувач:Blast furnace chip worker/Майстерня Злочини російського царату: відмінності між версіями

Вилучено вміст Додано вміст
Немає опису редагування
Немає опису редагування
Рядок 126:
Клопотання запорожців про повернення на свої території було прийнято 1732 року. Запорожцям було дозволено повернутися бо цариця боялась, що вони можуть виступити на боці Туреччини у війні проти Росії. Після довгих переговорів між царським урядом і запорожцями наступного 1733 року запорожці тайно залишили [[Олешківська Січ|Олешківську Січ]] й пішли у межи Росії. Ті з запрожців, хто не встиг приєднатися до основної маси переселенців або не знав про переселення були або перебиті або покарані татарами каторгою.
 
Запорожці, що вийшли з Криму, повернулися на колишні свої займища, наприкінці березня 1734 р. за 3-5 км від Старої Чортомлицької Січі (білязаснували сучасногонову селаСіч, [[ПокровськеНова Січ (Нікопольськийцентр районкозацтва)|ПокровськогоПідпільнянську]] на ріцці [[Дніпропетровська областьПідпільна|Дніпропетровської областіПідпільній]]) заснували(біля новусучасного Січ,села [[Нова СічПокровське (центрНікопольський козацтварайон)|ПідпільнянськуПокровського]] на ріцці [[ПідпільнаДніпропетровська область|ПідпільнійДніпропетровської області]]) і трималися свого колишнього устрою. Умови повернення оформили договором, підписаним представниками царського уряду та запорожців влітку 1734 р. в [[Лубни|Лубнах]]. Другим пунктом цього договору царат погоджувався з правом запорожців жити на землях, що належали їм до 1709 р. [3, 68]. <ref> Голобуцький В. О. Запорізька Січ в останні часи свого існування. — К., 1962. — 402 с. </ref>
 
=== Продовження наступу після відновлення Січі ===
 
[[Файл:Запорожжя 18ст..svg|thumb|Паланковий устрій Вольностей Війська Запорозького (1734–1775 рр.). ]]На карті показані території відібрані у запорожців для іноземних переселенців, однак не показані території, відібрані на сході Запорожжя у 1746 році й передані донському козацтву. ]]
Але не встигли запорожці обжити нові місця, як за розпорядженням царського уряду у 1735 р. ніби для охорони Січі від кримських татар під час війни з Туреччиною, збудували як раз навпроти неї Новосіченський ретраншамент, в якому розмістили російський гарнізон. Цей гарнізон було збудовано для нагляду над запорожцями, яким російський уряд ще не довіряв. Найбільш об'єктивну оцінку цьому спорудженню дав І. Георгі, котрий писав, що ретраншамент звели для «удержания казаков в надлежащем порядке и исполнения предписаний от правительства верховного» [2, 356]. <ref> Георги И. Г. Описание всех обитающих в Российском государстве народов. — СПб., 1799. — Т. З. </ref> Його комендант призначався київським генерал-губернатором і йому ж був підзвітний. В інструкції, якою він керувався у своїй діяльності, зазначалося, що він повинен пильно стежити за діями козаків, нагадувати кошовому з товариством про «незаконність» того чи іншого вчинку, відмічати в журналах, що велися при Новосіченському ретраншаменті та на Микитинському перевозі, усіх, хто прибував на Січ, перешкоджати втечам на Запорожжя та повідомляти уряд про все, що відбувалося на Запорожжі [т.14, 407]. Отже, царат не тільки пильно стежив за одною з основних українських військових потуг — Запорозькою Січчю, але й вів активну політику обмеження її впливу, одночасно намагаючись використовувати козацтво у боротьбі проти Туреччини.