|
'''Ісаак Сирін''', '''Ісаак Ніневійський''', '''Ісаак Сирин''' († бл. [[700]]) — один із великих учителів церкви VII ст, [[святий]], отець католицької і православної церкви, [[єпископ]] [[Ніневія|Ніневії]].
Відомим авторитетом, що шанується несторіанами, попри те що є Отцем Церкви (як католицької, так і православної) є прп. Ісаак Ніневійський (більш відомий як Ісаак Сирін), який не визнавав Вселенським Собору, скликаного в [[553]] р. у [[Константинополь|Константинополі]], де, зокрема, було піддане анафемі вчення [[Оріген]]а про передіснування [[душа|душі]]. Саме Ісаак Сирін наполягав, що Євангельські тексти про [[пекло]] слід розуміти не дослівно та не у фізичному значенні. [[Геєна]] для нього — це стан, а не [[матерія]], «зовнішня темрява» — це не місце, а «стан без радості від істинного пізнання і контакту з [[Бог]]ом», «плач і скрегіт зубів» означають внутрішнє і духовне страждання. Справжні муки у пеклі — не фізичні, а докори [[сумління]] («… таке є геєнське мучіння: воно є розкаяння»), коли людина нарешті усвідомила, що самочинно зреклася [[любов]]і [[Бог]]а, і покаяння, яке там прийде, буде важким стражданням (в той час як [[католики]] стверджують, що після смерті тіла душа взагалі не здатна покаятися). Ісаак Сирін вірить у «чудесний кінець», бо «співчутливий Творець» не може створювати розумних істот тільки для того, щоб безжально накладати на них нескінченні страждання. Геєна — це лише місце для очишення, яке допомагає здійснити Божий намір, «щоб усі люди спаслися і прийшли до розуміння правди» (1 Тим. 2:4)
== Цитати про Ісаака Сиріна ==
|
