Гептамерон: відмінності між версіями

[неперевірена версія][неперевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
Vovchyck (обговорення | внесок)
Vovchyck (обговорення | внесок)
Рядок 6:
 
== Зміст ==
Як і у Боккаччо, книга є збіркою розповідей, які п'ять чоловіків і п'ять жінок, волею випадку тимчасово ізольовані від світу, для розваги розповідають один одному. Кожен день збірки (крім незавершеного восьмого) складається з десяти оповідань, об'єднаних загальною темою. Маргарита підкреслює, що, на відміну від "Декамерона", в її книзі зібрані тільки справжні історії, що відбувалися в реальному житті. Однак цей принцип не завжди витримується послідовно: низку новел мають оброблені королевою літературні першоджерела. Як і у Боккаччо, книга відкривається розгорнутим вступом, покликаним вивести персонажів на сцену і пояснити, як і чому вони стали розповідати новели.
[[Файл:Hinchliff_-_Marguerite_Queen_of_Navarre_crop.jpg|thumb|left|250px|Портрет Маргарити Наварської у виданні «Гептамерону» 1864 року.]]
 
Як і у Боккаччо, книга є збіркою розповідей, які п'ять чоловіків і п'ять жінок, волею випадку тимчасово ізольовані від світу, для розваги розповідають один одному. Кожен день збірки (крім незавершеного восьмого) складається з десяти оповідань, об'єднаних загальною темою. Маргарита підкреслює, що, на відміну від "Декамерона", в її книзі зібрані тільки справжні історії, що відбувалися в реальному житті. Однак цей принцип не завжди витримується послідовно: низку новел мають оброблені королевою літературні першоджерела. Як і у Боккаччо, книга відкривається розгорнутим вступом, покликаним вивести персонажів на сцену і пояснити, як і чому вони стали розповідати новели.
 
Бесіди кавалерів і дам, від імені яких ведуться розповіді, займають приблизно чверть обсягу книги і становлять не менший інтерес, ніж самі новели - психологія оповідачів розкрита куди докладніше, ніж у Боккаччо. У цих чемних і разом з тим дуже живих діалогах помітно вплив "Книги про Придворному" Кастільоне. Це "обрамлення" в значній мірі використовується автором для підведення моралі казаної новели і проповіді своїх етичних поглядів.