Елегія: відмінності між версіями

Елегія визначилася у [[Стародавня Греція|Стародавній Греції]] ([[7 століття до Р.Х.|7]] ст. до н.е.) передовсім як [[вірш]] (двовірш), що складався із [[гекзаметр]]а та [[пентаметр]]а, розмежованого на дві рівні частини [[цезура|цезурою]] (елегійний дистих), виповнювалася як патріотичними та громадськими [[мотив]]ами ([[Архілох]], [[Тіртей]], [[Солон]] та ін.), так й інтимними ([[Мімнерм]]), що поєднувалися у творчості деяких авторів ([[Теогнід]]).<br />

Тематичне коло елегії помітно звужується в [[література|літературі]] олександрійського та римського періодів. Тут переважають особисті переживання, передовсім самотності, розчарування, страждання ([[Каллімах (поет)|Каллімах]], [[Проперцій]], [[Корнелій Галл]], [[Тібулл]], [[Овідій]] та ін.).<br />

У новоєвропейській літературі елегія втрачає чіткість форми, натомість набуває змістової визначеності («Римські елегії» [[Ґете Йоганн Вольфґанґ фон|Й.-В. Ґете]]), виражаючи переважно філософські роздуми, змішані почуття смутку і радості. Елегія була предметом наукової уваги в [[бароко]]ву добу, що зафіксовано в поетиках тогочасних українських авторів.

Елегійним настроєм переймалася лірика українських [[Романтизм|романтиків]] ([[Метлинський Амвросій|А. Метлинський]], [[Михайло Петренко|М. Петренко]], [[Віктор Забіла|В. Забіла]], [[Писаревський Степан|С. Писаревський]] та ін.). Невдовзі елегія розмежувалася на елегію-сповідь ([[Степан Руданський]]), елегію-думу ([[Шевченко Тарас Григорович|Тарас Шевченко]]), елегію-пісню ([[Леонід Глібов]]). Зверталися до цього жанру [[Іван Франко|І. Франко]] («Майові елегії» — елегійний дистих), [[Леся Українка]] («До мого фортеп'яно»), особливо [[символізм|символісти]] ([[Олександр Олесь|О. Олесь]], [[Карманський Петро Сильвестрович|П. Карманський]] та ін.). <br />

Своєрідної тональності набула елегія у творчості [[Богдан-Ігор Антонич|Б.-І. Антонича]], власне, у його другій збірці «Три перстні», де вона виповнювалася [[міфологізм|міфологемним]] змістом і водночас виконувала композиційну «циклізаційну» функцію видання («Елегія про перстень ночі», «Елегія про перстень пісні», «Елегія про перстень кохання»).<br />

Елегія в сучасній поезії узалежнюється від індивідуального стилю певного автора, не втрачаючи своїх домінантних ознак, тому вона щоразу має свої відмінності у доробку [[Андрій Малишко|А. Малишка]], [[Іван Драч|І. Драча]], [[Микола Вінграновський|М. Вінграновського]], [[Ліна Костенко|Ліни Костенко]], [[Талалай Леонід|Л. Талалая]], [[Римарук Ігор Миколайович|І. Римарук]]а та ін.