Воловецький район: відмінності між версіями

{{Район|

| назва = Воловецький

| прапор = PraporUKR VolovecjkogoВолове́цький rajonuрайо́н flag.png

}}

'''Волове́цький райо́н'''  — гірський [[район]] північної частини [[Закарпатська_область|Закарпаття]]. Він межує зі [[Сколівський_район|Сколівським районом]] та [[Турківський_район|Турківським районом]] [[Львівська область|Львівщини]], [[Великоберезнянський_район|Великоберезнянським]], [[Свалявський_район|Свалявським]],[[Перечинський_район|Перечинським]] та [[Міжгірський_район|Міжгірським]] районами [[Закарпатська_область|Закарпатської області]]. Площа  — 544 кв. км. Населення  — 27,5 тис. чол. 98 % жителів  — українці, 1,3  %  — росіяни, 0,9  %  — національні меншини. Районний центр [[Воловець]].

== Історія ==

Воловеччина є частиною етнографічного району [[Бойківщина|Бойківщини]], однієї із трьох відомих історико-етнографічних груп українських Карпат  — [[гуцули|гуцулів]], [[бойки|бойків]], [[лемки|лемків]], що мають істотну відмінність у побуті, звичаях, обрядах і матеріальній культурі.

Воловеччина з райцентром у Воловці стала районом у [[1946]] році. [[1962]] року, у зв'язкузв’язку з укрупненням адміністративних одиниць у [[СРСР]], Воловеччину було віднесено до Свалявського району. Указом Верховної Ради УРСР від [[4 січня]] [[1965]] року, коли всі 13 районів Закарпаття було відновлено, Воловеччині також повернуто статус району.

== Географія і природно-ресурсний потенціал ==

Бідність гірської Воловеччини на продуктивні земельні ресурси компенсується природніми багатствами. Це листяно-хвойні ліси, в яких зростають переважно [[смерека]] і [[ялиця]], [[бук]], [[ясен]] і [[явір]]. Урочище [[Росішний (заказник)|Росішний]], що у Нижньоволовецькому лісництві, багате буковими пралісами. Гірські хребти від Пашківців аж до Високого Каменя  — це флористичний заказник "«Пікуй"», де під охороною багато цінних рідкісних рослин, у т.ч.тому числі лікарських. Пам’ятка природи, [[Високий Камінь (пам'ятка природи)|Високий Камінь]], славиться тим, що його крутосхили  — найвищий у Карпатах ареал вростання дуба скельного і сосни чорної. Трапляються у Верховинських лісах і такі релікти, як [[тис ягідний]], [[кедр]], [[дуб]], [[бук]] і ін. Багаті рідкісними цілющими травами, зокрема: [[арніка гірська|арнікою гірською]], альпійські луки, [[конвалія|конвалією]], [[білоцвіт весняний|білоцвітом весняним]], підсніжником  — лісові масиви; [[пізноцвіт осінній|пізноцвітом осіннім]] і [[шафран весняний|шафраном весняним]]  — долини. Серед багаторічних трав трапляються дивоквіти  — [[гладіолус дикий|гладіолуси дикі]]. Ці і ряд інших рослин занесені до Червоної Книги і охороняються законом.

Окрасою і багатством лісів є благородні олені і козулі, ведмеді і лисиці, куниці і білки. Живуть тут дикі свині, рисі, вовки. Щебече у верхів’ях дерев різноманітне птаство. У малодоступних урочищах любителям природи інколи таланить зустріти [[лелека чорний|чорних лелек]].

Всі річки Воловеччини  — притоки [[Латориця|Латориці]], що бере початок на південних схилах [[Верховинський Вододільний хребет|Верховинського Вододільного хребта]], з-під [[Верецький перевал|Верецького перевалу]]. Вона дала назву селу [[Латірка]], що розкинулося по обидва береги її русла, яке з плином набирає повноводності. До неї вливаються річечки [[Башта (річка)|Башта]], [[Славка (притока Латориці)|Славка]], що протікають через [[Верхні Ворота]], [[Верб'яж]], [[Гукливий]], [[Воловець]], а також інші водойми, що беруть початок у верхів'яхверхів’ях гір, найбільша з яких  — річка [[Жденівка]]. Вони мають стрімку течію, круті береги, нещирокі долини.

Із риб, що живуть у гірських річках, є [[форель річкова|річкова]] і [[форель райдужна|райдужна форель]]. За межами району й області відомий форелевий заказник «Оса» у форелевим інкубатором, який упродовж десятка літ зарибнює водні артерії Воловеччини і продає мальків багатьом природопримножуючим організаціям.

На Воловеччині є 7 мінеральних джерел. Найвідоміше з них в урочищі [[Занька]]. Тривалий час тут працювали купальні, утримувані лісокомбінатом.

Клімат Воловеччини помірно [[континентальний клімат|континентальний]], однак суворіший ніж у низовинних районах. Весна починається тут пізніше, а зима  — раніше на 2—3 тижні. Заморозки тривають до перших днів травня. Зима настає у другій половині листопада, сніг випадає у другій половині грудня. Якщо в низинах Закарпаття сніговий покрив нестійкий, глибина його 30—40  см, то на території Воловеччини він набагато глибший і стійкіший, в горах нерідко до 2 метрів, а танення починається у березні-квітні. Морози сягають інколи нижче -30−30°С. В ущелинах високогір'явисокогір’я латки снігу біліють інколи й до середини літа.

Багата Воловеччина дарами природи  — [[малина|малиною]], [[суниця|суницею]], [[чорниця|чорницею]], [[ожина|ожиною]], [[лісовий горіх|лісовим горіхом]], [[гриби|грибами]], іншими плодами.

Краса верховин, цілющість гірського повітря і нині слугують індустрії туризму. Лікувально-оздоровчі комплекси «Плай» у [[Воловець|Воловці]], «Форель»  — у [[Жденієво|Жденієві]], «Пікуй»  — у [[Біласовиця|Біласовиці]], туристична база «Думка» та пансіонат «Смерічка» у селі [[Гукливий]] та готель «Плай» в смт Воловець одночасно можуть прийняти понад 650 відпочиваючих. Вже понад десяток літ основний контингент приїжджаючих на оздоровлення  — це жителі регіону, ураженого радіацією чорнобильського лиха.

== Персоналії ==

Верховинський край багатий талановитими, діяльними особистостями, які прославились у літературі, мистецтві, суспільно-політичному житті. Це письменники [[Лука Дем'ян]] з с. [[Верхні Ворота]], [[Олекса Улинець]] з с. [[Тишів]], [[Василь Щерицький]]  — депутат Чехословацького парламенту 20—30 рр. із с. [[Лази (Воловецький район)|Лази]], [[Василь Пагиря]] із с. [[Щербовець]], [[Федір Могіш]] та [[Марія Ігнатишин]] із с. [[Скотарське|Скотарського]], поетеса [[Софія Малильо]] та [[Іван Грига]]  — депутат сейму Карпатської України з [[Верхні Ворота|Верхніх Воріт]]. Далеко відомі за межами Воловеччини співачка [[Віра Баганич]] із смт [[Воловець]], Заслужений артист Білорусії [[Юрій Павлишин]], академік [[Георгій Калитич]] з [[Біласовиця|Біласовиці]]; ректор УжНУ, академік [[Володимир Сливка]] із [[Тишів|Тишова]]; генерал-лейтенант міліції [[Іван Мотринець]]. У Воловці виросли і отримали путівки в життя [[Антон Антонович Лявинець]], доктор медичних наук, професор, очолює Міжнародний центр реабілітації важкохворих дітей в м. [[Будапешт]] і [[Іван Антонович Лявинець]]  — єпископ греко-католицької церкви Чеської Республіки.

* [http://www.volovec-badendorf.de/html/wissenswertes.html Partnerschaft Wolowez - — Bad Endorf]