Сьоґунат Едо: відмінності між версіями

Сьоґунат почав активно втручатися у внутрішню політику [[Імператор Японії|імператорського]] двору за правління [[Токуґава Іеясу|Токуґави Іеясу]]. У [[1611]] році (16 рік [[Кейтьо]]) останній сприяв сходженню на трон 108-го [[імператор Мідзуно'о|імператора Мідзуно'о]] ([[1611]]—[[1629]]), що було свідченням неабиякого впливу сьоґуна, який міг маніпулювати відреченням та інтронацією японських монархів у своїх інтересах. У [[1615]] році (1 рік [[Ґенна]]) [[Токуґава Іеясу|Токуґава]] видав «''Закони для [[Імператор Японії|імператора]] і аристократичних домів [[куґе]]''» (禁中並公家諸家法度), у яких виклав основні принципи відносин між двором і сьоґунатом. Згідно цихз цими «''ЗаконівЗаконами''», у [[Кіото (місто)|Кіото]] встановлювалась посада «столичного намісника» ''кьото-сьосідай'', наглядача за [[Імператор Японії|імператорським]] двором. Помічниками «столичного намісника» призначалися двоє «зв'язкових» ''буке-тенсо'' (武家伝奏), які обиралися з аристократів [[куґе]]. Вони отримували платню від сьоґунату і були зобов'язані вчасно та точно передавати вказівки сьоґунату [[Імператор Японії|імператорському]] двору і, навпаки, сповіщати центральний уряд про події і побажання [[Імператор Японії|монарха]]. [[Куге|Аристократам]] «регентських родів» ''секке'' було доручено монопольно керувати справами двору.