Сатурн-1Б: відмінності між версіями

'''«Сатурн 1Б»''' (англ. ''Saturn IB'') — американська [[ракета-носій]], модернізована версія ракети-носія [[Сатурн-1]], що має значно потужніший другий ступінь, S-IVB. На відміну від більш раннього [[Сатурн-1|Сатурна-1]], ракета-носій Сатурн-1Б могла вивести командний і службовий відсіки або місячний модуль космічного корабля Аполлон на низьку навколоземну орбіту. Тому вона використовувалася для випробувань корабля Аполлон, поки ракета-носій [[Сатурн V]] ще не була готова. Пізніше застосовувалася в програмах [[Скайлеб]] і [[«Союз»—«Аполлон»]].

[[22 червня]] [[1962]] заступник директора НАСА по пілотованим космічним польотам Джозеф Ши представив Раді з управління пілотованими космічними польотами результати вивчення схеми місячної експедиції.

В цей же день Рада, розглянувши пропозицію, одностайно вирішила:

* необхідно негайно розпочати роботи по двоступеневоїдвоступеневій ракетиракеті «Сатурн С-1В» (майбутня «Сатурн-1В») з запуском в середині 1965;

Ці рішення були повідомлені керівництву НАСА. [[28 червня]] [[1962]] нарешті було досягнуто повне порозуміння і в керівництві НАСА, про що було офіційно заявлено [[11 липня]] [[1962]] року в Вашингтоні[[Вашингтон]]і. Ця заява поклалопоклала край всім розбіжностям і відкриловідкрила пряму дорогу для роботробіт по місячній експедиції зі [[стикування]]м на місячній орбіті, хоча ще майже півроку тривали спроби Консультативного комітету з науки при ПрезидентіПрезидентові США (PSAC) змінити позицію НАСА.

Такий вибір пояснювався більш ранньоїранньою можливою датою посадки на Місяць в порівнянні з іншими схемами і меншою (на 10-15%) вартістю. Крім ракети «Сатурн С-5» для польотів на орбіті навколо Землі передбачалося використовувати двоступеневу ракету «Сатурн С-1В», другий ступінь якої представляла б собою третю сходинку S-IVB від ракети «Сатурн С-5». У той же час повинні тривати дослідження за варіантом прямої схеми з екіпажем з двох осіб і ракетою «Сатурн С-5», а також по ракеті «Нова».

Ракета-носій «Сатурн С-1В» (згодом її назвали «Сатурн-1В») представляла собою подальший розвиток ракети «[[Сатурн-1]]» і призначалася спочатку для відпрацювання командного модуля штатної комплектації, як в безпілотному, так і пілотованому варіантах. Перший ступінь S-IB відрізнявся від аналогічного для «Сатурна-1» збільшеним об'ємом паливних баків і наявністю 8 форсованих двигунів H-1 тягою 93 тонни кожен. Другий ступінь S-IVB був оснащена одним двигуном [[J-2]] фірми «Рокетдайн», що працює на рідкому кисні і водні, з тягою 102 тонни. Вона була уніфікована з третім ступенем ракети «[[Сатурн-5]]». При стартовій вазі 570 тонн ракета-носій «Сатурн-1В» могла виводити на орбіту корисний вантаж масою 18 тонн.