Степанці: відмінності між версіями

Землі села Степанець належали двом поміщикам: Антону Хамцю та Михайлу Розову. Наприкінці 1916 р. поміщик Михайло Розов продав землю і виїхав до Польщі. Після смерті поміщика А.Л. Хамця його землями на Заросаві володіла дружина. За її вказівкою було збудовано притулок для дітей-сиріт. Після 1917 року в притулку та інших приміщеннях панського маєтку знаходилась школа.

Після жовтневого бунту 1917 року в Степанцях створено волосний революційний комітет, який займався поділом поміщицької землі. У 1927 р. на Заросаві було створено ТЗОС з 10-ти селянських господарств, а у 1930 р. всі артілі села було об'єднано у перший колгосп, який називався «Велетень». Цього ж року було створено першу в Канівському районі МТС, тракторами якої обробляли більшу частину полів Канівщини.

З 1941 р. по 1944 р. у селі під час окупації зруйновано 230 хат, вивезено до Німеччини 300 осіб цивільного населення, забрано із селянських господарств 670 голів худоби. У Степанцях розташовувалась німецька комендатура, а також діяла початкова школа, керована німецькою адміністрацією. В період 1942-1943 pp. у селі діяла підпільна група, яку очолював Ф. Калініченко. У другій світовій війні брали участь 562 жителі села, з них 358 нагороджені орденами і медалями.

Другого лютого 1944 року село було звільнене від німців. Після остаточного визволення Канівщини у 1944 р. Степанецька школа відновила свою роботу. У 1952 р. вона була приєднана до початкової і стала середньою. З 1 вересня 2003 р. Степанецька середня школа отримала статус спеціалізованої. Зараз у ній навчається близько 300 учнів.