Вікіпедія

Революція в Австрійській імперії (1848—1849): відмінності між версіями

Інтерактивний перегляд історії
[неперевірена версія][неперевірена версія]
← Попереднє редагуванняНаступне редагування →
Вилучено вміст Додано вміст
ВізуальнийВікірозмітка
мНемає опису редагування
Рядок 25:
Травневі події продемонстрували розкол у революційному русі: частина ліберального дворянства та інтелігенції, задовольнившись конституційними перетвореннями, виступила проти радикального студентства та робітників. Влітку 1848 року протиріччя між середнім класом та робітниками ще більше загострились. Економічна ситуація продовжувала погіршуватись, різко зросли безробіття та [[інфляція]], малі та середні підприємства опинились на межі банкрутства. Все це сприяло подальшій радикалізації робітничого руху, у якому на перше місце вийшли соціальні вимоги підвищення заробітної платні, введення соціального страхування, скорочення робочого дня. Організація урядом громадських робіт не змогла вирішити проблему зайнятості.
 
[[22 липня]] відбулось відкриття рейхстагу Австрії, обраного за новим виборчим законодавством. Перемогу на виборах здобули помірковані ліберали, що прагнули закріпити завоювання революції й зупинити соціальні хвилюваннязаворушення. На прохання депутатів до Відня повернувся імператор, який сформував помірковано-консервативний уряд барона [[Добльхоф]]а. [[1 вересня]] рейхстаг затвердив закон про скасування феодальних повинностей, причому повинності селян, що витікають з їхньої особистої залежності, та права юрисдикції поміщиків скасовувались безповоротно, а решта ([[оброк]]и, [[сервітут]]и, [[панщина]]) — за викуп, що виплачувався рівними долями селянами й державою. Цей закон було підписано імператором [[7 вересня]] та означав ліквідацію особистої залежності та феодальних повинностей селянства.
 
Одночасно уряд розпочав наступ на радикалів з робітничого середовища. Для придушення виступів пролетаріату використовувалась національна гвардія, а Академічний легіон та Комітет безпеки зайняли позицію нейтралітету. Вже [[23 серпня]] було розстріляно демонстрацію робітників у [[Леопольдштадт]]і та розігнано маніфестації у віденських передмістях.
 
=== Паннімецький рух ===
Великий вплив на розвиток австрійської революції чинили події у Німеччині, де було висунуто ідею об’єднання всіх німецьких земель до єдиної федеративної держави. Австрійські ліберали з ентузіазмом сприйняли ідею об'єднання, однак слов’янські народи імперії виступили різко проти. У виборах до першого загальнонімецького парламенту, який мав розробити програму об’єднання, брали участь лише ті землі імперії, які входили до «[[Німецький союз|Німецького союзу]]» (без Угорщини, Хорватії, Далмації, Галиції та італійських володінь). Слов’янські народи (чехи, словенці) бойкотували вибори. Парламент відкрився [[18 травня]] 1848 року у [[Франкфурт]]і. Австрійські депутати, що підтримали в цілому ідею об’єднання Німеччини, наполягали на збереженні єдності Австрійської імперії. Однак невизнання Франкфуртського парламенту німецькими державами, хвилюваннязаворушення серед слов’янськихслов'янських народів проти об’єднанняоб'єднання Німеччини та негативна позиція Відня до програми об’єднання, яку було запропоновано німецькими лібералами, зробили неможливою реалізацію паннімецької ідеї та призвели до падіння впливу Франкфуртського парламенту.
 
=== Національне питання та національні рухи ===
Рядок 68:
Наприкінці 1848 року головним центром революції в Італії залишалась Венеція, де було проголошено республіку на чолі з президентом [[Даніелє Манін|Маніном]]. Австрійський флот, що блокував місто, був недостатньо сильним для штурму Венеції. На початку 1849 року активізувався революційний рух у Тоскані та Римі: в Тоскані було сформовано уряд демократів, до складу якого увійшов [[Джузеппе Мадзіні]], а в Римі було проголошено республіку, а папа втік із столиці. Успіхи революції в Італії змусили Сардинське королівство [[12 березня]] 1849 року денонсувати перемир’я з Австрією й відновити війну. Але армія Радецького швидко перейшла в наступ і [[23 березня]] розбила італійців у [[битва при Новарі|битві при Новарі]]. Розгром Сардинії означав перелом в революції. Вже у квітні австрійські війська вступили на територію Тоскани і повалили демократичний уряд. В Римі висадився австрійський експедиційний корпус, який ліквідував Римську республіку. [[22 серпня]] після тривалого бомбардування пала Венеція. Таким чином, революція в Італії була придушена.
 
Восени 1848 року відновився австрійський наступ в Угорщині. Після відмови угорських Державних зборів визнати Франца-Йосифа королем Угорщини, до країни вторглись війська Віндішгреца, які швидко оволоділи [[Братислава|Братиславою]] та [[Буда|Будою]]. Угорський уряд переїхав до [[Дебрецен]]у. Але у Трансільванії австрійські війська зазнали поразки від армії Юзефа Бема. На початку квітня 1849 року відбувся знаменитий «весняний похід» угорської армії, в результаті якого австрійців було розбито у декількох битвах, а більша частина території Угорщини звільнена. [[14 квітня]] було прийнято Декларацію незалежності Угорщини, Габсбургів буо скинуто, а правителем країни обрано Лайоша Кошута. Але [[21 травня]] Австрійська імперія підписала [[Варшавський договір 1849|Варшавську угоду]] з [[Росія|Росією]], і незабаром до Угорщини вторглись російські війська генерал-фельдмаршала [[Іван Паскевич|Паскевича]]. Російський наступ зі сходу був підкріплений новим австрійським наступом із заходу. Угорські війська були розбиті на всіх фронтах, почались хвилюваннязаворушення серед військової верхівки. [[9 серпня]] угорську армію було розбито під [[Тімішоара|Темешваром]], і Кошут пішов у відставку. [[13 серпня]] угорські війська генерала [[Гергей|Гергея]] капітулювали. Угорщину було окуповано, почались репресії, [[6 жовтня]] Лайош Баттяні й 13 генералів революційної армії були страчені у [[Орадя|Араді]]. Революція в Угорщині була придушена.
 
== Література ==
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Революція_в_Австрійській_імперії_(1848—1849)