Булавін Кіндрат Опанасович: відмінності між версіями

Царський уряд, передбачаючи небезпеку, вирішив задушити повстання на самому початку: 20 000 чоловік регулярних військ рушили від [[Тула|Тули]] під начальством князя [[Голіцин Дмитро Михайлович|Д. М. Голіцина]], незабаром корпус цей разом з вірними царю донськими козаками був відданий під начальство князя Василя Долгорукого, брата убитого Юрія Довгорукого. Ранньої весною 1708 р. Булавін зосередив у ріки [[Міус]] усі свої загони; отаман Максимов на поході з [[Черкаськ]]а незважаючи на перевагу сил булавинців, напав на нього і після завзятого і кровопролитного бою, був розбитий, утратив [[гармата|гармати]] і весь свій стан, після чого відступив у Черкаськ. Булавін, одержавши перемогу, відправив трохи легких загонів до станиць Донецьким, Хоперським, Бузулукським і Медведицьким, відкіля вони поширилися до Козлова і Тамбова, сам же з головними силами направився до Черкаську. До Кобилинської станиці він зустрічав сильний опір з боку вірних станиць, що захищалися від нього, як від ворога, але тут, підсилившися вигнаними з Росії розкольниками, він безперешкодно дійшов до Черкаська, яким і заволодів хитрістю (на сторону Булавіна перейшла черкаська «голота»). Повсталі страчували декількох старшин, відрубавши голови отаману Лук'янові Максимову з чотирма старшинами, задушивши п'ятого старшину Єфрема Петрова, розділили їхнє майно, і зібрали Коло, де проголосили Булавіна військовим отаманом. Ставши отаманом Кіндратій Панасович спробував почати переговори з центральною владою, але московські влади не могли йому простити убивства родовитого карателя.

 

 

Тим часом уряд, одержавши звістку про поразку отамана Максимова й успіхах повсталих, на додаток до 20-тисячного загону Довгорукова кинув проти повсталого Дону нові каральні загони — генералу Бахметеву з його бригадою було наказано поспішити до Черкаська. Бахметев приєднався до головного корпусу князя Долгорукого. Шлях до Черкаську прокладався силою зброї. Карателі по шляху палили станиці, не щадили ні старих, ні малих.