Мотив (музика): відмінності між версіями

Музично-теоретичне поняття мотиву було сформульовано в XIX столітті на основі метроритмічних закономірностей Ріманом та Кутуаром. Пізніше, однак, музикознавці акцентують увагу на виразно-смисловій сутності мотиву (Зокрема Ю. Тюлін). Ряд дослідників вважають мотив непродільноюнеподільною структурою (напр. ''Encyclopédie de la Pléiade''), інші однак допускають подальший поділ мотивмотиву на компоненти, хоча й залишають за мотивом статус найменшого аналізованого елементу (''Encyclopédie Fasquelle''). [[Задерацький Всеволод Всеволодович|В. Задерацький]] виділяє такі можливі компоненти мотиву:<ref>Задерацький. с.246</ref> «ікт»&nbsp;— акцент, «перед-ікт»&nbsp;— що передує акценту, та «пост-ікт», що гасить енергію акценту. В той же час дослідник відзначає, що обов'язковим компонентом мотиву є лише «ікт», тоді як інші два можуть бути або не бути в наявності.

Ще одним специфічним терміном західного музиконавства є термін [[головний мотив]] ({{name|Head-motif}}, {{lang-de|Kopfmotiv}})&nbsp;— мотив на початку ряду творів, що складаються з декількох частин, що служить у якостіслугує об'єднуючогоєднавчим моментумоментом для всіх частин. Він також може назватися "девізом", що найчастіше поширенетрапляється в католицьких циклічних месах [[XV]]—[[XVII]] століть.