Сучков Анатолій Андрійович: відмінності між версіями

| місце-народження ={{Прапорець|URS}} м. [[Москва]], [[РРФСР]]

| зріст = 176 см

| вага = 69 кг

| прізвисько =

| поточний-клуб =

| позиція = [[Захисник (футбол)|Захисник]]

| номер =

| юнацькі-роки =

| юнацькі-клуби =

| роки = 1953<br />1954—1957<br />1958<br />1959—1964<br />1964—1966

| клуби = {{Прапорець|URS}} [[Металург (Запоріжжя)]]<br />{{Прапорець|URS}} [[СКЧФ (Севастополь)]]<br />{{Прапорець|URS}} [[Спартак (футбольний клуб, Москва)|Спартак (Москва)]]<br />{{Прапорець|URS}} [[Динамо (Київ)]]<br />{{Прапорець|URS}} [[Карпати (Львів)]]

| ігри(голи) = 9 (0)<br />? (1)<br />3 (0)<br />108 (0)<br />52 (1)

| тренер-сезон =1971—1972<br />1999

| тренер-команда ={{Прапорець|URS}} [[Буковина (футбольний клуб)|Буковина (Чернівці)]]<br />{{Прапорець|UKR}} [[Металург-2 (Запоріжжя)]]

== Біографія ==

=== Кар'єра гравця ===

Корінний москвич, Анатолій Сучков, починав з дворового футболу. У повоєнний час, з 13-15-річними хлопцями, об'єднавшись в команду, грали з військовополоненими німцями, коли ті були вільні від роботи. З вуличного футболу потрапив у юнацьку команду «Крила Рад», що грала на першість Москви.<br />

У 1953 році тренер Володимир Блінков порекомендував молодого захисника Георгію Глазкову, який очолював запорізький «Металург». Так Анатолій опинився у своїй першій дорослій команді майстрів, з якою зайняв третє місце в своїй групі класу «Б», а в Кубку СРСР дійшов до 1/8 фіналу, поступившись московському «Спартаку».<br />

У 1954 році Сучкова викликали до армії, направивши служити в команду «Будинок офіцерів», що базувалася в Талліні та виступала в класі «Б», але вже через місяць колектив перевели до Севастополя. У армійської команді БОФ (Будинок офіцерів флоту), Анатолій провів 4 сезони. <br />

У 1957 році гра захисника сподобалася Миколі Петровичу Старостіну і незабаром Сучков опинився в московському «Спартаку». Але закріпитися в московській команді захиснику не судилося. Висока конкуренція за місце в основному складі, а на додачу ще й травма, отримана на тренуванні у зіткненні з воротарем Валентином Івакіним, не дозволили Анатолію завоювати тверде місце у основі "«червоно-білих"».<br />

У 1959 році Олег Ошенков, який очолював київське «Динамо», запросив захисника в динамівський клуб. Саме в Києві Анатолій знайшов свою команду, міцно закріпившись на позиції крайнього захисника. З приходом на тренерський місток В'ячеслава Соловйова прийшли і перші серйозні успіхи киян в чемпіонаті СРСР. У 1960 році Сучков з командою стає срібний призер, а вже в наступному році, вперше в своїй історії, «Динамо» (Київ) стає чемпіоном СРСР. Вагомий внесок у перемогу вніс і лівий захисник команди Анатолій Сучков, який зіграв у чемпіонському сезоні 25 ігор. За підсумками року Анатолія було внесено до списку «33 кращих футболістів УРСР» під № &nbsp;1.<br />

У наступних двох сезонах київські динамівці не змогли виступити так само успішно, не потрапивши навіть у призери. А 1963 рік для Сучкова склався і зовсім невдало -&nbsp;— важка травма надовго вивела гравця з ладу. Після відновлення захиснику було вже складно конкурувати за місце в основі і Анатолій перейшов до табору львівських «Карпат», де провівши два роки, завершив ігрову кар'єру.

=== Кар'єра тренера та селекціонера ===

Повернувшись до Києва, з січня по липень 1966 Анатолій Сучков працював тренером у ДЮСШ «Динамо» (Київ). Згодом, закінчивши школу тренерів при Київському Державному інституті фізичної культури, обіймав посаду помічника головного тренера у харківському «Металісті» та «Колосі» з Якимівки.<br />

У 1969 році працював асистентом головного тренера в «Буковині», а з 1971 року по травень 1972 особисто очолював чернівецьку команду. З травня 1972 року по 1974 рік обіймав у цьому ж клубі посаду начальника команди.<br />

У 1974 році знову повертається у «Динамо», яке очолював його колишній партнер на полі Валерій Лобановський. Отримавши посаду тренера, Сучков досить успішно займався селекційною роботою. А у 1979 році, завдяки його активності, спеціальним розпорядженням Спорткомітету СРСР офіційно було введено в штат команд посаду тренера-селекціонера. Пропрацювавши на цій посаді до 1994 року, Сучков став найуспішнішим селекціонером в історії київського «Динамо», знайшовши для команди цілу плеяду футболістів, що згодом стали лідерами київського клубу та збірної СРСР (Анатолій Дем'яненко, Олександр Хапсаліс, Вадим Євтушенко, Василь Рац, Андрій Баль, Сергій Балтача, Олег Кузнецов, Сергій Юран та інші).<br />

Після отримання Україною незалежності, Анатолій Сучков у 1992 році тренував молодіжну збірну Україну, яку було створено на базі футболістів київського «Динамо».<br />

Залишивши в 1994 році київський клуб, працював в селекційних службах таких клубів як «Кривбас», «Дніпро», ЦСКА та запорізький «Металург». У 1999 році очолил «Металург-2» (Запоріжжя), який виступав на той час у другій лізі.<br />

== Досягнення ==

== Нагороди ==

* Медаль "«За працю та відвагу"» (2011)