Вікіпедія

Асиміляція (культурна): відмінності між версіями

Інтерактивний перегляд історії
[неперевірена версія][неперевірена версія]
← Попереднє редагуванняНаступне редагування →
Вилучено вміст Додано вміст
ВізуальнийВікірозмітка
Немає опису редагування
Немає опису редагування
Рядок 2:
'''Асиміляція''' (від {{lang-la|assimilatio}} — уподібнення) — процес, у ході якого [[Етнос|етнічна]], [[Раса|расова]], соціальна, [[Конфесія|конфесійна]] чи інша меншість сприймає цінності, норми поведінки, культуру більшості тощо. Термін який широко застосовується в [[Етнографія|етнографії]], [[Етнологія|етнології]], [[Етнопсихологія|етнопсихології]], [[Соціологія|соціології]], [[Культурологія|культурології]], соціальній психології та іншіх соціогуманітарних дисциплінах.
== Поняття асиміляції ==
Поняття асиміляції вирізняється багатозначністю і синкретизмом. <br />
Поняття асиміляції вирізняється багатозначністю і синкретизмом. Розрізняють природну (добровільну) та штучну (насильницьку), повну й часткову, соціальну й етнічну асиміляцію. Природна асиміляція відбувається поступово в процесі етнічних контактів різнорідних груп населення шляхом передавання соціо- та етнокультурних [[Традиція|традицій]] від однієї групи до другої. Штучна асиміляція досягається шляхом цілеспрямованої державної асиміляторської політики, скерованої на руйнацію етносоціальних систем, зокрема шляхом колонізації, політичної диктату, економічної експансії, культурно-мовної та релігійної домінації, обмеження прав національних меншин, насильницьких депортацій, фізичного знищення інтелектуалів, створення наднаціональних квазіспільнот (радянський народ, арійська раса) тощо. Визначення «повна» та «часткова» асиміляція вживаються для означення рівня інтенсивності міжетнічних контактів, що розгортаються у напрямі асиміляції. Під соціальною асиміляцією здебільшого розуміють процес поступового засвоєння репрезентантами певної соціальної спільноти (групи, верстви, стану, страти та ін.) соціокультурних рис, норм, цінностей, соціально-психологічних мотивацій та моделей поведінки інших, переважно вищих у суспільній ієрархії, спільнот. Процес етнічної асиміляції найбільш інтенсивно й швидко здійснюється у суспільствах, де відбувається розсіювання іноземних мігрантів в однорідному суспільстві з міцними і сталими економічними, політичними й культурними зв’язками. Найповільніше етнічна асиміляція відбувається у суспільствахвах, де мігранти утворюють замкнені територіальні громади з власними інституціями й організаціями, що мають тривалі й розгалужені зв’язки з етнічною батьківщиною. Та етнічна спільнота, яка асимілюється за певних умов, тією чи іншою мірою впливає й на культуру асимілятора.
Розрізняють
* природну (добровільну) та
* штучну (насильницьку),
* повну й часткову,
* соціальну й етнічну асиміляцію. <br />
 
Природна асиміляція відбувається поступово в процесі етнічних контактів різнорідних груп населення шляхом передавання соціо- та етнокультурних [[Традиція|традицій]] від однієї групи до другої.
 
Штучна асиміляція досягається шляхом цілеспрямованої державної асиміляторської політики, скерованої на руйнацію етносоціальних систем, зокрема шляхом колонізації, політичної диктату, економічної експансії, культурно-мовної та релігійної домінації, обмеження прав національних меншин, насильницьких депортацій, фізичного знищення інтелектуалів, створення наднаціональних квазіспільнот (радянський народ, арійська раса) тощо.
 
Визначення «повна» та «часткова» асиміляція вживаються для означення рівня інтенсивності міжетнічних контактів, що розгортаються у напрямі асиміляції.
 
Під соціальною асиміляцією здебільшого розуміють процес поступового засвоєння репрезентантами певної соціальної спільноти (групи, верстви, стану, страти та ін.) соціокультурних рис, норм, цінностей, соціально-психологічних мотивацій та моделей поведінки інших, переважно вищих у суспільній ієрархії, спільнот.
 
Процес етнічної асиміляції найбільш інтенсивно й швидко здійснюється у суспільствах, де відбувається розсіювання іноземних мігрантів в однорідному суспільстві з міцними і сталими економічними, політичними й культурними зв’язками. Найповільніше етнічна асиміляція відбувається у суспільствахвах, де мігранти утворюють замкнені територіальні громади з власними інституціями й організаціями, що мають тривалі й розгалужені зв’язки з етнічною батьківщиною.
 
Та етнічна спільнота, яка асимілюється за певних умов, тією чи іншою мірою впливає й на культуру асимілятора.
 
== Короткий огляд явища в Україні ==
Українські землі з доби античності були тереном активних міжетнічних контактів, що приводили до асиміляції різних етнічних спільнот.
Українські землі з доби античності були тереном активних міжетнічних контактів, що приводили до асиміляції різних етнічних спільнот. За часів [[Київська Русь|Київської Русі]] давньоруське населення поступово асимілювало частину кочових племен переважно тюркського походження, що осідали на південо-східних кордонах ([[печеніги]], [[торки]], [[половці]], [[чорні клобуки]] та ін.). У польсько-литовську добу потужних асиміляційних впливів ([[Полонізація|полонізації]]) зазнали українські аристократичні верстви — князі та шляхта. Асиміляція вищих українських станів шляхом їхньої інкорпорації до імперських еліт відбувалася і в Російській (малоросійське дворянство) та Австрійській імперіях. У ХІХ&nbsp;— на початку ХХ століття царат проводив цілеспрямовану політику мовно-культурної асиміляції <ref>Дивіться[[Валуєвський циркуляр]], [[Емський акт]].</ref>. Наслідком асиміляційних процесів стало формування комплексу меншовартості та провінційності, який в українській літературі й публіцистиці називається «зросійщення», «[[русифікація]]», «малоросійство». Асиміляційних впливів зазнало й українське населення у межах Польщі, Румунії та Угорщини. За радянської доби насильницька асиміляція українців та інших етнонаціональних спільнот у межах [[УРСР]] сягнула нечуваних масштабів і набула екстремістських форм&nbsp;— масові репресії та фізична ліквідація української інтелігенції, тотальне впровадження русифікації та декоренізація, депортація народів, офіційний курс на штучну конвергенцію всіх національностей [[СРСР]] в єдину квазіспільноту&nbsp;— [[радянський народ]] тощо.
 
За часів [[Київська Русь|Київської Русі]] давньоруське населення поступово асимілювало частину кочових племен переважно тюркського походження, що осідали на південо-східних кордонах ([[печеніги]], [[торки]], [[половці]], [[чорні клобуки]] та ін.).
== Примітки ==▼
{{reflist}}▼
 
У польсько-литовську добу потужних асиміляційних впливів ([[Полонізація|полонізації]]) зазнали українські аристократичні верстви — князі та шляхта.
== Джерела ==▼
 
* [http://www.history.org.ua/?l=EHU&verbvar=Asymiliatsiia&abcvar=1&bbcvar=21 Електронна енциклопедія історії України на сайті Інституту історії України Національної академії наук України]▼
Асиміляція вищих українських станів шляхом їхньої інкорпорації до імперських еліт відбувалася і в Російській (малоросійське дворянство) та Австрійській імперіях. <br />
У ХІХ&nbsp;— на початку ХХ століття царат проводив цілеспрямовану політику мовно-культурної асиміляції <ref>Дивись: [[Валуєвський циркуляр]], [[Емський акт]], [[Русифікація]].</ref>. Наслідком асиміляційних процесів стало формування комплексу меншовартості та провінційності, який в українській літературі й публіцистиці називається «зросійщення», «[[русифікація]]», «малоросійство». <br />
Асиміляційних впливів зазнало й українське населення у межах Польщі, Румунії та Угорщини.
 
За радянської доби насильницька асиміляція українців та інших етнонаціональних спільнот у межах [[УРСР]] сягнула нечуваних масштабів і набула екстремістських форм&nbsp;— масові репресії та фізична ліквідація української інтелігенції та українських інституцій, тотальне впровадження російської мови та декоренізація, депортація народів, офіційний курс на штучну конвергенцію всіх національностей [[СРСР]] в єдину квазіспільноту&nbsp;— «[[радянський народ]]» тощо.
 
== Література ==
Рядок 24 ⟶ 45:
* Рафальський О.&nbsp;О. Національні меншини України у ХХ столітті: Історіографічний нарис. К., 2000;
* Рябчук М. Від Малоросії до України: Парадокси запізнілого націотворення. К., 2000.
 
▲== Джерела ==
* Енциклопедія історії України: В 10 т. / Редкол.: В.А.Смолій (голова) та ін.— К.: Наук. думка, 2003 — ISBN 966-00-0632-2<br />
:Т. 1 : А—В. — 2003. — 688 с. : іл. — ISBN 966-00-0734-5.— С. 145.
 
== Посилання ==
▲* [http://www.history.org.ua/?l=EHU&verbvar=Asymiliatsiia&abcvar=1&bbcvar=21 Електронна енциклопедія історії України на сайті Інституту історії України Національної академії наук України]
 
▲== Примітки ==
▲{{reflist}}
 
{{sociology-stub}}
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Асиміляція_(культурна)