Пліній Молодший: відмінності між версіями

'''Гай Пліній Цецілій Секунд''' (лат. Gaius Plinius Caecilius Secundus ) ( [[ 62]] — бл. [[114]] ) — [[Стародавній Рим | давньоримський]] політичний діяч, [[письменник]], [[адвокат]]. Племінник і прийомний син [[Пліній Старший | Плінія Старшого]]. Коли [[Пліній Старший]] загинув під час виверження вулкана [[Везувій]] в [[79]] році, Гай Цецилій як спадкоємець змінив своє ім'я на '''Гай Пліній Цецилій Секунд'''.

Народився в [[62]] році в Новому Комо (Novum Comum) (зараз це у [[Ломбардія|Ломбардії]]) і помер близько [[114]] року ймовірно у [[Віфінія|Віфінії]]. Гай Цецилій походив з багатої [[Вершники (Давній Рим) | вершницької сім'ї]], що дало йому можливість планомірно проходити corpus honorum. По смерті батька він завдяки своїй і її новому чоловікові отримав прекрасну освіту. З ранньої молодості був підготовлений до наукових занять і вихований кращими вчителями свого часу. Після кількох поетичних спроб він присвятив себе з великою охотою вивченню ораторського мистецтва, в якому намагався прославитися, наслідуючи [[Цицерон| Цицерона]]. З риториці Пліній навчався у [[Квінтиліан|Квінтиліана]], автора знаменитої праці «Дванадцять книг риторичних настанов». Він швидко відзначився як талановитий [[оратор]].

У [[80]] році Пліній Молодший вперше спробував себе на громадській ниві, виступивши в якості [[адвокат]]а в суді центумвіров у цивільних справах, де блискуче виграв справу. Через рік молодий адвокат був уже в числі комісії децемвірів (10 осіб), яка очолювала Суд центумвіров. Це поклало початок [[Cursus honorum|сursus honorum]] - кар'єрі Плінія Молодшого. В [[82]] році він став військовим [[трибун|трибуном]] в III гальському [[легіон|легіоні]], що стояв в [[Сирія|Сирії]], де знаходилася військова база для боротьбі проти [[Парфія|Парфії]]. Після закінчення військового трибунату, на зворотному шляху до [[Італія|Італії]], Пліній відвідав кілька знаменитих міст [[Греція|Греції]]. Повернувшись до [[Рим|Риму]], Пліній за підтримки імператора [[Доміціан|Доміціана]] зайняв спочатку посаду [[квестор|квестора]] , увійшовши одночасно в римський Сенат, а пізніше, 92 році, посаду народного трибуна. У [[93]] році, знову ж таки за підтримки імператора, Пліній став [[претор|претором]], зайнявши одну з вищих посад в римській ієрархії.

Під час м'якого правління [[Траян|Траяна]] брав участь як у державних справах, наскільки в часи імператорів ця участь була можлива, так і у вчених заняттях того часу і незабаром досяг вищих почестей і посад. Він не тільки був у близьких стосунках з усіма видатними людьми свого часу, але заслужив також особливу довіру імператора [[Траян]]а; впливом, який він мав внаслідок цього, так само як і досить значним своїм станом, він користувався, допомагаючи друзям, підтримуючи літературні інтереси і сприяючи благодійності.

Літературну спадщину Плінія Молодшого складають його "Листи" в 10 книгах і всього лише одна з численних, виголошених у Сенаті і судах промов — "Панегірик Траяну". Але не збереглося жодного з його поетичних творів, яким він приділяв багато часу, а також його [[трагедія]] грецькою мовою. Його листи з самого початку писалися для широкого кола читачів і призначалися для публікації.

Особливий інтерес надають його листам наочні описи суспільства, літератури та суспільного життя, особливо ж його докладні звіти про судові справи, в яких він брав участь як адвокат (2, 11. 3, 4. 9. 4, 9. 5, 20), і про публічні читання письменників (1, 13. 2, 19. 3, 18. 7, 17), так само як прекрасний опис його дружніх стосунків і його занять. Особливо заслуговує на увагу опис виверження [[Везувій | Везувію]] (6, 16. 20), свідком якого він був і під час якого загинув [[Пліній Старший]], а також опис його маєтків (2, 17. 5. 6). Пліній Молодший не тільки описує внутрішнє та зовнішнє оздоблення своїх вілл, а й викладає ті проблеми, з якими стикається він у веденні свого господарства, а також розповідає про свої наміри щодо купівлі нових маєтків і про перебудову вілл. У листах Плінія Молодшого ми бачимо реальну картину розвитку сільського господарства і соціально-економічних відносин та їх зміни, з якими довелося зіткнутися людям часу Плінія Молодшого.

"Панегірик Траяну" — це вдячна промова, виголошена в [[Сенат | Сенаті]] 1 вересня [[100]] року з приводу вступу автора на посаду консула. Згодом ця промова була значно перероблена, розширена і перетворилася на самостійний твір. Головна тема "Панегірика" — порівняння деспотичного правління імператора [[Доміціан | Доміціана]] з освіченим і ліберальним управлінням державою при [[Траян | Траяні]]. Пліній вихваляє нового імператора. Він говорить з імператором як римський [[громадянин]], закликаючи його відновити значення [[Сенат]]у.

[[Категорія:Персоналії за алфавітом ]]

[[da:Plinius den Yngreyngre]]