Ужгородський національний університет: відмінності між версіями

[неперевірена версія][неперевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
OPbot (обговорення | внесок)
м Завдання 20.
Рядок 45:
Були призначені завідуючими кафедрами: української літератури М.Г. Ясько, українського мово­знавства І.Г. Чередниченко, російської літератури І.К. Борисов, іноземних мов В.І. Сулінчак, історії СРСР П.М. Сміян, органічної хімії А.М. Курішко, неорганічної хімії С.Т. Орловський, ботаніки Х.Ю. Руденко, біозоології І.Г. Рогаль, рослин П.Д. Ярошенко, анатомії К.А. Карнацька, гістології Н.М. Краснопольська, фізики В.М. Бушин, марксизму-ленінізму М.П. Редько. Протягом навчального року в університет прибуло ще 23 викладачі з різних вузів і наукових установ України. В університеті почали працювати і уродженці Закарпаття.
На 1 липня 1946 року було вже 15 кафедр, на яких працювало 42 викладачі. Серед них був один професор, 9 доцентів, 14 старших викладачів, 11 викладачів, 8 асистентів. У цьому ж році Рада Міністрів СРСР віднесла Ужгородський державний університет до першої категорії вузів і передала його у відання Міністерства вищої освіти Радянського Союзу.
Відкриття університету в Ужгороді зарубіжна преса тоді намагалася перекреслити, применшити його значення. Одна з газет писала, що, мовляв, в "Ужгороді відкрита гімназія, яку місцеве населення назвало університетом". Та конкретні факти повністю спростують ці необгрунтованінеобґрунтовані вигадки. Хоч університет розпочав свою роботу тоді, коли Україна приступила до відбудови і розвитку народного господарства, зруйнованого німецько-фашистськими загарбниками в роки Великої Вітчизняної війни, в Ужгороді не було відповідної навчальної і науково-технічної бази для вузу, проте завдяки допомозі державних органів області і уряду республіки молодий університет міцнів, набирав сили і педагогічного досвіду.
Із 50 найбільших вузів і академічних інститутів стікалися в Ужгородський державний університет нитки цієї допомоги. Інститути Академії наук СРСР та УРСР, колективи Дніпропетровського, Київського, Львівського, Одеського, Харківського, Ленінградського, Московського, Саратовського та інших університетів, Ніжинського педагогічного інституту направляли в Ужгород обладнання для на­вчальних та наукових лабораторій. З вузів Баку, Казані, Тбілісі та інших міст і тодішніх республік сюди надсилали навчальну, науково-технічну, політичну та художню літературу та підручники. З кожним роком ця допомога ставала вагомішою.
Численні й цілком заслужені здобутки майже 14-ти тисячного колективу Ужгородського національного університету багато в чому залежать від керівного складу – ректора, проректорів, деканів, завідувачів кафедрами. За період з 1945 до 2005 рр. обов'язки ректора університету виконували: