Відмінності між версіями «Графство Триполі»

нема опису редагування
== Історія виникнення ==
У [[IX]] столітті до н. е.. на [[Близький Схід|Близькому Сході]] за 85 км від сучасного [[Бейрут]]а фінікійці заснували перше поселення – своєрідний торговий порт. Після захопленя [[перси|персами]] містечко виросло до таких розмірів, що мігло вільно конкурувати з [[Тір]]ом та [[Сідон]]ом. [[Александр Македонський]], який воював з [[перси|персами]], використовував Тріполі як військово-морську базу. Місто процвітало при [[Селевкіди|Селевкідах]], римлянах, візантійцях. Коли на [[Близький Схід|Близькому Сході]] утвердилася влада арабських халіфів із династії [[Омеяди|Омейядів]] і [[Фатиміди|Фатимідів]], Тріполі стає комерційним, кораблебудівним і просвітницьким центром [[Середземномор'я]].<ref name="Вогруг света"> [http://www.worlds.ru/asia/lebanon/history7.shtml Вокруг света]</ref>
В [[XI]] столітті тут з'являються племена [[сельджуки|сельджуків]], які жорсткого пригнічували іновірців. У цей час розпочинаються [[Хрестові походи]]. 14 лютого [[1099]] [[Раймунд I Тулузький,|Раймунд де Сен-Жілль]], граф Тулузький, здобув невелику фортецію Ірка на околицях Тріполі. Проте ні укріплення, ні місто взяті не були: хрестоносці поспішали до [[Єрусалим]]у. Через десять років лицарі повернулись сюди знову. Завоювання супроводжувався жахливими руйнуваннями і пожежами. Згоріли тисячі томів величезної бібліотеки [[Дар-іль-Ільм]]. Влада християнської церкви встановилася в Тріполі на 180 років. Під час [[Другий хрестовий похід|другого походу]] хрестоносці воювали в основному один з одним. В одній з таких битв у [[1105]] році загинув християнський володар Тріполі [[Раймунд I Тулузький,|Раймунд де Сен-Жілль]]. Через фінансову підтримку генуезьких купців і флоту владу в місті вдалося захопити його синові [[Бертран Тулузький|Бертрану]].<ref name="Вогруг света"> [http://www.worlds.ru/asia/lebanon/history7.shtml Вокруг света]</ref> Він приєднав до своїх володінь приморські і гірські місцевості на північ від [[Бібл]]а. Так було засновано графство Тріполі. Його населення швидко зростало за рахунок паломників, які йшли поклонитися [[Гроб Господній|Гробу Господньому]], але залишалися жити на [[Близький Схід|Близькому Сході]].
 
В [[Єрусалим]]і відбувалась часта зміна правителів, яких графи з Тріполі. Неодноразово із [[Єрусалим]]у навідувались війська, щоб уточнити кого на цей раз буде підтримувати глава графства. У [[1137]] р. під час однієї із змін влади у цитаделі міста Тріполі перебував єрусалимський король, поки з'ясовувалися стосунки , [[Єрусалим]] оточили [[сельджуки]]. Королю вдалося капітулювати на вигідних умовах: йому дозволили відступити. Найбільш важливі споруди фортеці були перед здачею знищені, зовнішні стіни завбачливо зірвані - це незабаром допомогло Раймонду II відбити місто у мусульман. Однак перемогою він насолоджувався недовго, його зарізали біля кріпосних воріт [[Асасини|асасини]], члени мусульманської секти містиків, які зловживали гашишем і спеціалізувалися на вбивствах правовірних. Містом стала правити вдова графа, сувора і безчесна. Вона неодноразово за винагороду видавала сельджукам знатних [[араби|арабів]], які прийняли християнство.Одного разу вона обмазала медом патріарха і залишила його помирати під сонцем від укусів комах. Так часто чинили і інші графи, якщо їм обіцяли за це винагороду. За гроші ворога вони могли воювати проти своїх союзників, син зарізаного Раймонда, наприклад, винищував сотнями вірмен і маронітів.<ref name="Вогруг света"> [http://www.worlds.ru/asia/lebanon/history7.shtml Вокруг света]</ref>
 
== Завойовники графства ==
У [[1289]] Тріполі захопив єгипетський султан Кілаун ал-Алфі.
На початку [[ХІІ]] століття владу в [[Єгипт|Єгипті]] захоплює мусульманський полководець [[Салах ад-Дін]]. Щоб султан залишив місто в спокої, черговому графу Раймонду довелося заплатити 60 000 червінців. Поскільки графство було багатим, проблем з виплатою не було. Місто тоді було мало не центром всесвітньої торгівлі і в часи перемир’я сюди спрямовувалися аравійські, сирійські та єгипетські каравани, які платили в казну значне мито. Це приводило до того, [[Хрестоносці|хрестоносці]] ставали жадібніші, дбаючи більше про наживу ніж про ціль, яка спонукала до походів. Вони переходили на сторону [[Салах ад-Дін|Саладіна]], приймали [[іслам]] і добивалися значних постів. Граф Раймонд, володар Тріполі, після чергового нападу [[Салах ад-Дін|Салах-ад-Діна]] покинув 25-тисячну армію, сховавшись за товстими стінами цитаделі, де незабаром помер. Організовувати оборону міста було нікому, ніхто не думав, що є ще достатньо сил для опору, що можлива допомога від Заходу і [[Константинополь|Константинополя]]. Жителі були готові здатися. Однак Тріполі залишився нескореним, так як ніхто з одновірців не підтримав слабнучі сили [[Салах ад-Дін|Саладіна]].
Після смерті [[Салах ад-Дін|Саладіна]] у [[1187]] році Тріполі об'єднався з [[Антіохія|Антіохією]] проти орд [[Осман I Газі|Османа]]. Під час 5-го Хрестового походу султан Алькамо уклав договір з [[Фрідріх II (імператор Священної Римської імперії)|Фрідріхом II]] про передачу християнам [[Єрусалим]]у на 10 років в обмін на те, що [[Фрідріх II (імператор Священної Римської імперії)|Фрідріх]] не надаватиме допомоги Тріполі. Під час 6-го походу повз місто пройшли нові орди, цього разу хорезмійців. Вони допомогли єгипетському султану остаточно повернути [[Єрусалим]]. Слідом за хорезмійцями в Тріполі з'явилися [[монголи]]. Вони зажадали розібрати цитадель, поступитися 3000 дівчат і доходами з торгівлі. Тодішній граф відповів відмовою, вступивши і бій. [[Монголи]] відійшли, шукаючи легшої здобичі.<ref name="Вогруг света"> [http://www.worlds.ru/asia/lebanon/history7.shtml Вокруг света]</ref>
В [[1275]] р. помирає граф Боемунд VI Тріполійский і на престол вступає його син Боемунд VII. [[Хрестоносці]] в той час вже прагнули не воювати, а грішми скуповувати собі мусульманський світ. Підтвердження мирного договору з руйнівником [[Антіохія|Антіохії]] султаном Бейбарсом коштувало графству Тріполі 20 000 золотих безант. Після смерті Боемунда VI в Тріполітанському графстві почалися міжусобиці. Верхівка суспільства розкололася на два табори, в одному була вдова Боемунда VI Сибілла і світське лицарство разом з молодим і гарячим Боемундом VII. Їм протистояли єпископ Тріполі Вільгельм зі своїми прихильниками, в число яких входили [[Тамплієри|тамплієри]]. Граф Боемунд взяв штурмом резиденцію [[тамплієри|тамплієрів]] в Тріполі і дозволив там мусульманам, які йому допомагали, здійснити богослужіння. За це заохочення "ворогів Христа" Боемунда VII відлучили від церкви і наклали на Тріполі [[інтердикт]], але марно - війна не припинилася. У відповідь [[тамплієри]] обложили Тріполі, проте після декількох днів зняли облогу. Жорстока битва в [[1278]] році між тамплієрами і Тріполітанскою армією принесло важкі втрати обом сторонам і закінчилася досягненням піврічного перемир'я.<ref name="http://www.monsalvat.globalfolio.net/frmanifest/statiibookmanifest/numizmat/sred_krestonosci_zaharov.htm">http://www.monsalvat.globalfolio.net/frmanifest/statiibookmanifest/numizmat/sred_krestonosci_zaharov.htm</ref>
Після смерті в [[1287]] графа Боемунда VII його спадкоємиця Люсія вступила в конфлікт з комуною міста Тріполі і тоді глава комуни Бартоломео Ембріако закликав на допомогу мамлюкского султана Келауна, який скористався цією нагодою і взяв штурмом Тріполі в [[1289]] році.<ref name="http://www.monsalvat.globalfolio.net/frmanifest/statiibookmanifest/numizmat/sred_krestonosci_zaharov.htm">http://www.monsalvat.globalfolio.net/frmanifest/statiibookmanifest/numizmat/sred_krestonosci_zaharov.htm</ref>
Коли мамлюки увірвалися в місто і почалися вуличні бої, командор тамплієрів П'єр де Монкада ма можливість втекти на галері на [[Кіпр]], але залишився захищати місто і загинув з мечем в руці разом із іншими захисниками Тріполі. Всі уцілілі під час різанини при захопленні міста жінки і діти були продані в рабство. Деякі тріполітанці намагався втекти на острівець навпроти міста, але іх наздоглали і перебили або забрали в полон. Врятуватися на кіпрських кораблях вдалося лише небагатьом.<ref name="http://www.monsalvat.globalfolio.net/frmanifest/statiibookmanifest/numizmat/sred_krestonosci_zaharov.htm">http://www.monsalvat.globalfolio.net/frmanifest/statiibookmanifest/numizmat/sred_krestonosci_zaharov.htm</ref>
Дізнавшись про падіння Тріполі, Папа Микола IV оголошує новий хрестовий похід, який був безуспішним.
Єгиптетські правителі після завоювання Тріполі перебудували його на свій розсуд, розпочавши з міської цитаделі. Місто прикрасили світськими і релігійними будинками, багато з яких служать населенню і у [[ХХІ]] столітті.
== Монети володарів Тріполі ==
Володарі Тріполі Боемунд VI і його син Боемунд VII за прикладом інших європейських країн крім [[денарій|денаріїв]] і бронзових монет, карбувати срібні півгроші і гроші. Легенди монет розповідають, що Тріполі тоді мав торговельні зв’язки із купцями [[Генуя|Генуї]]. Про це свідчить
зображений на [[реверс]]і хрест виконаний у генуезькій традиції і копіює зображення хреста на генуезьких монетах того часу. [[Аверс]] містить зображення зірки з монет півдня [[Франція|Франції]], а саме [[Прованс]]у. Це тому, що під час хрестових походів північні французи стали володіти графствами [[Антіохія]] і [[Едесса|Едесси]], а от у Тріполітанскому графстві влаштувалися провансальці і північні італійці на чолі з графом Раймоном Тулузький. З цих областей - [[метрополія|метрополій]] хрестоносні держави отримували підкріплення і з ними в першу чергу вони встановлювали найтісніші торговельно-економічні зв'язки. Звідси стає зрозумілим зображення провансальської зірки на монетах графства Тріполі. Найкрасивішою монетою нумізмати вважають півгрош Боемунда VII, діаметром 21мм, вагою 2,06 гр.<ref name="http://www.monsalvat.globalfolio.net/frmanifest/statiibookmanifest/numizmat/sred_krestonosci_zaharov.htm">http://www.monsalvat.globalfolio.net/frmanifest/statiibookmanifest/numizmat/sred_krestonosci_zaharov.htm</ref>
== Тріполі в наш час ==
Нині Тріполі-столиця Лівії. До нашого часу у Тріполі збереглось 12 [[мечеть|мечетей]], побудованих за часів [[Мамелюки|мамлюків]] і оттоманської династії, 45 будівель [[XIV]] століття, понад 20 [[медресе]]. Завдяки вродженій працьовитості мешканців місто і зараз славиться багатством. На його вуличках живуть і працюють ювеліри і кравці, бляхарі і чинбарі, парфумери і мильних справ майстри. Мило, зварене в Тріполі, користується особливою популярністю на [[Близький Схід|Близькому Сході]]. Воно дуже корисне для зміцнення шкіри, оскільки виробляється на основі оливкового масла, багатого на вітаміни.
 
== Правителі графства ==
== Джерела ==
[http://www.worlds.ru/asia/lebanon/history7.shtml Вокруг света]
 
[[Категорія:Історичні держави Близького Сходу]]
[[Категорія:Держави хрестоносців]]