Теорія шести рукостискань: відмінності між версіями

Мілгрем спирався на дані експерименту в двох американських містах. Мешканцям одного міста було роздано 300 конвертів, які треба було передати певній людині, якийяка живжила в іншому місті. Конверти можна було передавати тільки через своїх знайомих і родичів. До бостонського адресата дійшло 60 конвертів. Зробивши підрахунки, Мілгрем визначив, що в середньому кожний конверт пройшов через шість чоловік. Так і народилася теорія «шести рукостискань».

Повторили експеримент Мілгрема за допомогою електронної пошти вчені кафедри соціології Колумбійського університету. Тисячам добровольців вони запропонували «достукатися» до 20 засекречених людей, про якіяких повідомляли лише основні характеристики: ім'я, прізвище, рід занять, місце проживання, освіта. Першою успішною спробою стало визначення поштової адреси одного з таких «засекречених» в Сибіру. Доброволець з [[Автралія|Австралії]] знайшов адресу сибірської «цілі» за допомогою всього чотирьох повідомлень<ref>{{cite web|url=http://www.columbia.edu/cu/alumni/Magazine/Fall2003/sixdegrees.html|title=It’s a Small World After E-mail|description=Стаття в журналі "Columbia Magazine"}} {{ref-en}} </ref>.