Ерл: відмінності між версіями

Легкість з якою укорінився титул ерла в англосаксонському суспільстві пояснюється сидьним впливом данського елементу у пізньосаксонській Британії. Крім того, у більш ранні періоди в англійській державі існувала посада '''елдормена''' — реґіональногорегіонального представника короля у графствах та провінціях. Скоріш всього, різниця сфері компетенції та у функціях елдорменів [[X століття]] і ерлів [[XI століття]] була незначною, але якщо території, що передавались в управління елдорменів являли собою старовинні англосаксонські племінні провінції, то володіння англо-данських ерлів були штучними утвореннями, що створювались по ініціативі короля для конкретного аристократа. Ерли перетворились у вищу спадкову знать англійського королівства, загубивши військово-служилий характер традиційної англосаксонської знаті (тенів).

дуже скупі. В цей час реґіональнийрегіональний устрій англійського королівства був нестабільним, у результаті чого під владою одного ерла могли знаходитись відносно віддалені області ([[Оксфордшир]], нариклад, відносився до ерлства Східної Англії). Згальним принципом, по крайній мірі в правління [[Едуард Сповідник|Едуарда Спавідника]], була передача в управління ерлу одночасно декількох графств, у кожному з яких при цьому зберігались інститути королівської адміністрації ([[шериф]] та суд графства).<br />

У реґіонахрегіонах ерли мали владу та вплив, які ставили їх вище за всіх місцевих магнатів. Вони очолювали ополчення графств у випадку війни і головували на суді графства, до них звертався король у своїх указах, що стосувались місцевих справ. Ерли забирали на свою користь третину судових мит та штрафів підвладних територій, а також третину прибутків міст<ref>Традиція утримання ерлами третини прибутків міст, вірогідно, з'являється у правління [[Альфред Великий|Альфреда Великого]], коли на елдорменів було покладене забов'язання будувати фортеці на всій території королівства.</ref>. Крім власних володінь ерлам часто надавались частини королівського [[Домен|доменудомен]]у або землі [[фолкленд]]у. Ерли також зазвичай мали значну кількість власних служилих людей&nbsp;— [[тен]]ів, що виконували їх доручення та здійснювали представницькі функції. Влада ерлів у реґіонахрегіонах обмежувалась лише збереженням інституту королівських шерифів та правом короля залучати до своєї [[дружина|дружини]] всіх тенів королівства, незалежно від їх сеньйоріального підпорядкування<ref>Завдяки цьому праву королю [[Едуард Сповідник|Едуарду Сповіднику]] у [[1051]]&nbsp;р. вдалось привернути на свою сторону ерлів могутнього [[Ґодвін|Ґодвіна]]а, ерла Уессексу, що потягло за собою падіння останнього.</ref>. У щоденному житті англійських графств ерли грали провідну політичну роль, тоді як адміністративні функції зосереджувались у руках [[шериф]]а.<br />