Тарнавський Микола Дмитрович

Тарнавський Микола Дмитрович (*06 серпня 1906 – 13 липня 1953)- український радянський біолог, генетик.

Біографія

М.Д. Тарнавський народився у селі Мукша-Китайгородська (з 07 березня 1946 р. –село Жовтневе) Кам’янець-Подільського району Кам’янець-Подільської (з 16 січня 1954 р. – Хмельницької) області у родині каменяра. Рано став сиротою – батько загинув у 1914 році під час Першої світової війни.

Після здобуття середньої освіти працював садовим робітником у радгоспі “Осламів” (1924-1926 р.).

У 1927 р. вступив до Кам’янець-Подільського сільськогосподарського інституту, успішно його закінчив у лютому 1931 р., отримавши диплом агронома та рекомендацію до аспірантури. Відразу ж після отримання диплома М.Д.Тарнавського було зараховано на посаду наукового співробітника Кам’янець-Подільської філії Всесоюзного інституту тютюнництва, де він працював упродовж року.

Восени 1931 р. Микола Дмитрович вступив до аспірантури Кам’янець-Подільського зоотехнічного інституту (кафедра розведення тварин та генетики і селекції). Наприкінці 1934 р. закінчив аспірантуру, успішно захистивши кандидатську дисертацію “Озонування курячих яєць під час інкубації”.

01 січня 1935 р. зарахований на посаду старшого наукового співробітника відділу генетики Інституту зоології АН УРСР (м. Київ), створеного у 1934 р., яким завідував академік АН УРСР І.Й. Агол, учень відомого генетика О.С. Серебровського. Тут також працювали всесвітньо відомі вчені – І.І. Шмальгаузен, О.О.Любищев та ін.

У січні 1937 р. М.Д. Тарнавський отримав диплом кандидата сільськогосподарських наук, а у липні 1938 р. йому було присуджено вчене звання старшого наукового співробітника зі спеціальності “генетика”.

Наукова робота

Перші дослідження, які проводив М.Д.Тарнавський у відділі генетики Інституту зоології, були присвячені отриманню мутацій у курей за допомогою рентгенівських променів. Пізніше основним напрямком його досліджень стало вивчення можливої мутагенної дії різноманітних хімічних сполук з використанням як об’єкта досліджень Drosophyla melanogaster.

Виконуючи дослідження в рамках докторської дисертації “Роль біохімічних факторів у процесах спадковості”, М.Д.Тарнавський вивчав вплив різноманітних хімічних сполук на кросинговер та появу нових спадкових ознак у дрозофіли з метою пошуку шляхів управління кросинговером. Першою сполукою, обраною для таких досліджень, стала ДНК, яку Микола Дмитрович вважав генетично активною речовиною. Препарат ДНК, виділеної із тимусу телят, Микола Дмитрович отримав від А.М. Білозерського, відомого фахівця з біохімії нуклеїнових кислот, зав. кафедри біохімії МДУ ім. М.В. Ломоносова. Перша стаття М.Д. Тарнавського, присвячена результатам дослідження впливу ін’єкцій розчинів ДНК із тимусу телят личинкам дрозофіли на кросинговер у Х-хромосомі дорослих самок, вирощених із таких личинок, надійшла до редакції 11 липня 1938 р. і була опублікована в “Докладах АН СССР” того ж року за поданням академіка А.О. Сапєгіна. У цій роботі, крім зниження частоти кросинговеру в районах хромосом, які межували з так званими інертними (гетерохроматиновими) зонами, М.Д. Тарнавський повідомив також про появу в дослідних мух, личинкам яких ін’єкувалася чужорідна ДНК, характерних морфологічних змін за типом мутацій bithorax та Beadex, які спонтанно виникають у дрозофіли дуже рідко. Повторивши дослідження на значно більшій кількості експериментального матеріалу, М.Д.Тарнавський упевнився у відтворюваності змін, які спричинювала у дрозофіли екзогенна ДНК. На той