Калинковицько-Мозирська операція: відмінності між версіями

* [[61-а армія (СРСР)|61-а армія]] ''(генерал-лейтенант [[Белов Павло Олексійович|Белов П. О.]])'',

* [[65-а армія (СРСР)|65-а армія]] ''(генерал-лейтенант [[Батов Павло Іванович|Батов П. І.]])'',

Частини 61-ї і 65-ї армій були посилені за рахунок інших військ фронту — до 65-й армії входило 10 [[Стрілецька дивізія|стрілецьких дивізій]] (37-а і 75-а гвардійські, 60-а, 69-а, 82-а, 132-а, 162-а, 193-я, 253-я і 354-я стрілецькі дивізії) і 1-й гвардійський [[танковий корпус]] (126 [[танк]]ів і [[САУ]]), до 61-ї — 6 стрілецьких дивізій (12-я, 76-а, 77-а гвардійські, 81-а, 356-а стрілецькі дивізії) і 68-а окрема танкова бригада. На ділянці удару була зосереджена майже вся ударна [[артилерія]] фронту — артилерійський [[Корпус (армія)|корпус]] прориву РГК, 5-а і 6-а артилерійські [[Дивізія|дивізії]] прориву і 5-а мінометна дивізія, 20-а, 41-а і 44-а окремі артилерійські [[Бригада|бригади]]. Резерв — 2-й і 7-й гвардійські кавалерійські корпуси. До участі в операції залучалася також 1-а гвардійська окрема інженерно-саперна бригада.

 

З німецького боку військам [[Білоруський фронт|Білоруського фронту]] протистояла [[2-а армія (Третій Рейх)|2-а польова армія]] ''(командувач генерал піхоти [[Вальтер Вайс]])'' зі складу [[Група армій «Центр»|групи армій «Центр»]] генерал-фельдмаршала [[Ернст Буш|Ернста Буша]] (також позначається як армійська група «Вейхс» ({{lang-de|Armeegruppe Weichs}}).

 

 

== Хід операції ==