Гілберт О'Салліван: відмінності між версіями

[неперевірена версія][неперевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
EmausBot (обговорення | внесок)
м r2.6.4) (робот змінив: ru:О’Салливан, Гилберт
м стильове правлення за допомогою AWB
Рядок 11:
Дебютний альбом співака "Himself" також виявився дуже вдалим. До нього, наприклад, ввійшов радіо-хіт "Matrimony". 1972 року О'Саллівен став одним з найкомерційніших артистів у Великій Британії і тоді ж записав два чергові британські хіти номер один: "Clair" та "Get Down". Обидва сингли також потрапили до американського Тор-10. У цей же період радикальних змін зазнав й імідж артиста.
 
Другий альбом "Back To Front", очоливши британський чарт, сподобався однаково як старшому поколінню, так і підліткам. Справи артиста непогано йшли і за межами Британії. На певний час навіть здалося, що О'Саллівен став справжньою загрозою [[Елтон Джон|Елтону Джону]], як найбільш відомомунайвідомішому "експортному" творцю та виконавцю з Великої Британії. Однак незважаючи на чергові хіти "Ooh Baby", "Happiness Is Me & You" та "Christmas Song" у середині 1970-х років стало очевидно, що популярність Гілберта почала спадати, а після появи влітку 1973 року у британському Тор-20 композиції "I Don't Love You But I Think I Like You" кар'єра вокаліста взагалі застигла на місці.
 
Після демонстративної сварки з Міллсом, О'Саллівен залишив фірму "МАМ" і повернувся до "CBS". Проте за наступні п'ять років результатом співпраці з "CBS" став лише хіт "What's In A Kiss?" і здавалося, що без допомоги Міллса колишня зірка не зможе повернути колишню славу. Врешті-решт суперечкам з колишнім менеджером настав кінець, коли навесні 1982 року дійшло до юридичної боротьби. Суд не лише визнав правоту артиста і призначив чимале відшкодування, водночас анолювавши всі укладені з "МАМ" угоди, але й віддав розпорядження повернути О'Саллівену його демо-плівки та авторські права на пісні. Однак незважаючи на перемогу над Міллсом, співаку так і не вдалося повернути собі популярність.