Макс Фасмер: відмінності між версіями

'''Макс Фа́смер''', ''Макс Юліус Фрідріх Фасмер'' (нім. ''Max Julius Friedrich Vasmer'', рос. ''Максиміліан Романович Фасмер''; *[[28 лютого]] [[1886]], [[Санкт-Петербурґ]] — †[[30 листопада]] [[1962]], [[Західний Берлін]]), видатний мовознавець, [[славіст]], [[Етимологія|етимолог]] і [[Лексикографія|лексикограф]], член кількох німецьких академій, дійсний член [[Наукове товариство імені Шевченка|Наукового товариства ім. Шевченка]], чл.-кор. [[АН СРСР]]. Автор робіт про [[слов'янські мови]], історію розселення народів у [[Східна Європа|Східній Європі]], дослідження східноєвропейської антропонімії й [[топонім]]ії, впливу слов'янських мов на албанську тощо. Етногенетичні праці Фасмера ґрунтувалися на широкому використанні водних назв, географічних назв взагалі й історичних матеріалів. Наукова праця Фасмера зосереджувалася навколо двох головних комплексних питань: [[етимологія]] і [[прабатьківщина слов'ян]], зокрема східних. Найбільш відомоюНайвідомішою працею Фасмера є етимологічний словник російської мови.

Після [[Жовтневий переворот 1917|жовтневого перевороту]] Фасмер, перебуваючи у [[Фінляндія|Фінляндії]], вирішив не повертатися в [[Саратов]] і переїхав у [[Дерпт]], нині [[Тарту]], [[Естонія]]. У [[1918]] — [[1921]] Фасмер викладав у Дерптському університеті на посаді ординарного професора. Під час своєї роботи в Дерпті Фасмер брав участь у поверненні евакуйованої в [[Вороніж]] у [[Перша світова війна|Першу світову війну]] університетської бібліотеки (на підставі мирного договору між Естонією і [[РРФСР]] від [[2 лютого]] [[1920]]). Одночасно він переправив зіз Росії і свою особисту бібліотеку, яку згодом надав у користування німецьким славістам і сам використовував у своїх роботах.