Дзержинський Владислав Едмундович: відмінності між версіями

В. Дзержинського за заслуги на лікарській ниві був нагороджений Золотим Хрестом Заслуги. Це тодішня вища польська державна нагорода для цивільних осіб, які після відновлення державності відзначилися у праці для держави та суспільства, виходячи у такій діяльності за межі своєї щоденної праці. Він описав стан, який в довоєнному польському письменництві іменувався «станом Дзержинського» (dystrophia periostalis hyperplastica familiaris). Автор першого польського навчального підручника з неврології «Podręcznik chorób nerwowych. Część I: Neurologia ogólna» («Підручник нервових хвороб. Частина І: загальна неврологія», Львів-Варшава, 1925). Підручник мав присвяту «Військовій службі охорони здоров'я Відродженої Польщі цю скромну працю присвячує автор», за ним у польських медичних вишах вчилися ще у 1960-х. Загалом Владиславу Дзержинському належать кілька десятків наукових робіт та праць на медичні теми, виданих зокрема у Петербурзі, Харкові, Варшаві, Львові, Лодзі тощо. Остання з них побачила світ у Варшаві у 1938 р. – «Choroby nerwowe w zarysie. Z 31 rycinami i 2 tablicami w tekście» («Опис нервових хвороб. З 31 малюнком та 2 таблицями»).

 

2 чи 13 лютого 1942 року його арештовує гестапо в рамках операції проти лодзинських аковців та відправляє до концтабору Радогощ (KL Radegast), через місяць В. Дзержинського перевели в групу смертників. 20 березня 1942 р. Владислав Дзержинський був у числі ста польських інтелігентів, страчених окупантами на очах спеціально зігнаних шести тисяч місцевих мешканців на площі у Згержі, невеличкому містечку біля Лодзі, яка тепер іменується площею Ста Страчених.