[[Файл:Lytvynenko-Volgemut MI Soc Kiev 1936 03 p10bis.jpg|thumb|Марія Литвиненко-Вольгемут, 1936 р.]]
'''Литвине́нко-Во́льгемут Марі́я Іва́нівна''' (по чоловікові – — Во́льгемут) (за уточненими даними 1 (13) [[лютий|лютого]] 1892, [[Київ]] — [[3 квітня]] [[1966]], [[Київ]]) — [[співак|співачка]] ([[лірико-драматичне сопрано]]), [[педагог]], [[Народний артист СРСР|народна артистка УРСР]], [[Народний артист СРСР|народна артистка СРСР]] (1936). Учениця [[Алексєєва-Юневич Марія Павлівна|Марії Алексєєвої-Юневич]].
== Біографія ==
У 1912 р. закінчила [[Київська консерваторія|Київське музичне училище]] за класом [[спів]]у; дебютувала в українській [[трупа|трупі]] [[Микола Карпович Садовський|М. К. Садовського]]. Виступала в оперних театрах [[Санкт-Петербург|Петрограда]] (1914-19161914—1916), [[Вінниця|Вінниці]] (1919-19221919—1922), [[Харків|Харкова]] (1923-19351923—1935) і [[Київ|Києва]] (1935-19531935—1953). Мала сильний чистий [[співочий голос|голос]], високорозвинену [[спів|вокальну техніку]]. Її [[репертуар]] містив понад 70 оперних партій. Створила яскраві зразки, позначені національним [[колорит]]ом: [[Оксана]], [[Одарка]] ([[«Запорожець за Дунаєм»]] [[Гулак-Артемовський Семен Степанович|Гулака-Артемовського]]), Панночка, Наталка, Настя («Утоплена», [[«Наталка Полтавка»]], [[Тарас Бульба (опера)|«Тарас Бульба»]] [[Лисенко Микола Віталійович|Лисенка]]), [[українські народні пісні]]. Виконувала партії класичного репертуару. З 1944 р. - — [[професор]] [[Київська консерваторія|Київської консерваторії]]. Відзначена [[Державна премія СРСР|Державною премією СРСР]] (1946), орденами.
[[ЗображенняФайл:Литвиненко-Вольгемут.JPG|right|150px|thumb|Надгробок Марії Литвиненко-Вольгемут]]
Померла [[3 квітня]] [[1966]] року. Похована в Києві на [[Байкове кладовище|Байковому кладовищі]] (надгробок — [[граніт]]; [[скульптор]] [[Олійник Олексій Прокопович|О. П. Олійник]]; встановлений у [[1971]] році)<ref>{{КЕД}}</ref>.
== Фільмографія ==
Знялась в ролі Одарки у фільмі В. Лапокниша «''Запорожець за Дунаєм''» ([[1953]]). ВУ цій ролі й виліпив І. Кавалерідзе (1949).
