Київська митрополія: відмінності між версіями
| [неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Рядок 66:
Внаслідок другого і третього поділів Речі Посполитої (1793, 1795) із переходом більшої частини українських і білоруських земель до складу Російської імперії почалися постійні переслідування унійної церкви, що закінчилися у 1839 її ліквідацією. Натомість унійна церква продовжувала існувати лише в межах Австрійської імперії, де 1774 року з ініціативи імператриці [[Марія Терезія|Марії Терезії]] отримала назву Греко-католицької. [[1808]] року була відновлена [[Галицька митрополія]]. Київськими греко-католицькими митрополитами 18 першої пол. 19 ст. були Ю. Винницький (1708-13), Л. Кішка (1714-28), А. Шептицький (1728-46), І. Гребницький (1748-62), П. Володкович, Л. Шептицький (1778-79; був адміністратором митрополії з 1768). Я. Смогожевський(1780-88), Т. Ростоцький (1788-1805), Г. Лісовський (1806-14), Г. Коханович (1814), Й. Булгак (1814-38).
Після Берестейської унії 1596 права та привілеї Київської метрополії були передані польським королем та [[Великий князь Руський|Великим князем Руським]] Сигізмундом III Вазою [[Українська греко-католицька церква|Київській унійній митрополії]].
Незважаючи на те, що після Берестейської унії 1596 права та привілеї Київської метрополії були передані польським королем Сигізмундом III Вазою греко-католицькій митрополії, вона не припинила свого існування. Спочатку її справами управляли екзархи, іменовані Константинопольськими Патріархами, а у 1620 завдяки вимогам українського козацтва на чолі з гетьманом П. Сагайдачним в Україні було відновлено православну ієрархію. Київським митрополитом став [[Іов Борецький]] (1620-31). Православна К.м. була визнана польськими урядом у 1632. Православними Київськими митрополитами 17 ст. були [[Ісая Копинський]] (1631-33), [[Петро Могила]] (1633-47), [[Сильвестр Косів]] (1647-57), [[Діонісій Балабан]] (1657-63), Й. Тукальський-Нелюбович (1663-75). У 1675-85 містоблюстителем митрополичої Київської кафедри був чернігівський архієпископ Л. Баранович. У 1685 митрополитом став [[Гедеон Святополк-Четвертинський]] (1685-90), який прийняв посвяту в Москві з рук Патріарха Йоакима, склав присягу на вірність і підпорядкував К.м. Московській Патріархії. З [[1688]] було заборонено вживати титул “Митрополит Київський, Галицький і всієї Русі”. У [[1721]] згідно з “Духовним Регламентом” К.м. була формально ліквідована як автономна церковна область і стала звичайною єпархією Московського Патріархату. В 1722-43 у Київських митрополитів було відібрано митрополичий титул, і вони залишалися тільки [[архієпископ]]ами. За Катерини ІІ у 1770 з титулу “митрополит Київський, Галицький і Малої Росії” було вилучено слова “і Малої Росії”. Якщо у 18 ст. більшість Київських митрополитів були за походженням українцями, то у 19 ст. К.м. керували переважно росіяни. ▼
▲
Після утворення в 1919 р. [[УАПЦ]] і затвердження її самостійності Всеукраїнським церковним собором у 1921р. її глава членувався “митрополит Київський і всієї України”. Цей титул носили митрополити [[Василь Липківський]] (1921-27) та [[Микола Борецький]] (1927-30). Внаслідок ліквідації радянською владою УАПЦ українська К.м. припинила існування. ▼
▲Після утворення в 1919 р. [[УАПЦ]] і затвердження її самостійності Всеукраїнським церковним собором у 1921р. її глава
У 1942-1944 роках на теренах України діяла [[Українська Автокефальна Православна Церква (1942-1944)|Українська Автокефальна Православна Церква]], як архієпархія [[Польська православна церква|Польської православної церкви]].
Під радянською окупація [[Українська греко-католицька церква в СРСР|Українська церква]] підтавалася жорстоким репресіям, але продовжувала існувати в умовах підпілля.
До сьогодні лише [[Українська греко-католицька церква]] зберегла безперервну спадкоємність від Київської митрополії Х століття.
== Київські митрополити ==
| |||