Гатцук Микола Олексійович: відмінності між версіями

[неперевірена версія][неперевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
Demetriol (обговорення | внесок)
Немає опису редагування
Demetriol (обговорення | внесок)
Немає опису редагування
Рядок 1:
[[Файл:Ukrayinska abetka. Mykola Hatstsuk.jpg|міні|250пкс300пкс|''«Українська абетка» («Украı́н́ска абèтка») М. Гаццука (М.О. Гатцука), Москва, 1860  р.  — один з найперших українських букварів.'']]
[[Файл:Hatzuk.jpgмініjpg|міні|250пкс|Уривок з Абетки]]
'''Мико́ла Олексі́йович Гатцу́к''' — український [[фольклорист]], [[мовознавець]], [[письменник]] другої половини ХІХ століття. Псевдоніми — '''М. Глек''', '''М. Куций''' та ін.
 
== Творча діяльність ==
 
Видав збірники:
* «Ужинок рідного поля» (1857)  — вміщено українські пісні, [[дума|думи]], [[приказка|приказки]], [[прислів'я]];
* «Дев'ятьДев’ять струн української [[бандура|бандури]]» (1863)  — подано українські пісні з нотами.
 
Написав один із перших українських [[буквар]]ів  — «Українська абетка», де серед інших матеріалів уміщено українські думи про Хвеська Ганжу Андибера, про смерть козака[[козак]]а-бандуриста[[бандурист]]а, про бідну вдову, про сестру та брата, українські [[прислів'я]], [[примовкиприказки]], [[колядки]] тощо.
Автор [[драма|драми]] «Оксана» (1907), позначеної впливом українських народних пісень.
 
== Правопис ==
Гатцук досліджував питання українського [[правопис]]у. В статті «Про правописи, заявлені українськими письменниками з 1834 року по 1861 р.» ([[Основа (журнал)|«Основа»]], 1862, №  7) охарактеризував системи українського правопису, що їх розробили [[Максимович Михайло Олександрович|Михайло Максимовович]], [[Боровиковський Левко Іванович|Левко Боровиковський]], [[Метлинський Амвросій Лук'янович|Амвросій Метлинський]], [[Куліш Пантелеймон Олександрович|Пантелеймон Куліш]] та ін. Стаття була спрямована проти [[кулішівка|кулішівки]].
 
Гатцук досліджував питання українського [[правопис]]у. В статті «Про правописи, заявлені українськими письменниками з 1834 року по 1861 р.» ([[Основа (журнал)|«Основа»]], 1862, № 7) охарактеризував системи українського правопису, що їх розробили [[Максимович Михайло Олександрович|Михайло Максимовович]], [[Боровиковський Левко Іванович|Левко Боровиковський]], [[Метлинський Амвросій Лук'янович|Амвросій Метлинський]], [[Куліш Пантелеймон Олександрович|Пантелеймон Куліш]] та ін. Стаття була спрямована проти [[кулішівка|кулішівки]].
 
Михайло Максимович відстоював етимологічний правопис з використанням діакретичних знаків для відтворення української вимови. Спробу наблизити українське письмо до фонетичного зробив Пантелеймон Куліш у виданні «Записки о Южной Руси» (1856) та в «граматці» (1857). Значно далі в фонетизації українського правопису пішов Гатцук. У книжці «Ужинок рідного пол’а», виданій під псевдонімом М.Куций, він фактично застосував фонетичну транскрипцію з великою кількістю надрядкових знаків. Наприклад:
 
{{text|Ŏколиб нε ц’а важка скрута татарс’кого лиха, миб ўже здаўнаб мали своу рідну моўу, пис’мєнє і достоту °вироблєну; св’атоблиўε °слово Божε і о’гоỏго заповіт вірісне кожнй-б тамиу; і нε було б ўнεвічинε ріднε слоўо; миб тоді мали своу’своỷ Літεратуру, своу’своỷ осноўу а’сного жит’а’.}}
 
Застосований Гатцуком у букварі, у низці інших творів [[Правопис Гатцука|правопис]] (використання надрядкових знаків при відповідних буквах — крапок, дужок, рисок тощо) не набув поширення. Як зазначав [[Сумцов Микола Федорович|Микола Сумцов]] у статті про Гатцука в енциклопедії Брокгауза та Ефрона, «правопис дуже дивний і незручний».
Рядок 24 ⟶ 22:
== Література ==
 
* Гатцук Микола // {{УРЕС-2/1}}  — С. 374.
* ''Брицина О. Ю.'' Гатцук Микола Олексійович // {{УЛЕ/1}} — С. 395.
* {{МУ-97}} —С. 144.
* ''Поповський А. М.'' Гатцук Микола Олексійович // [[Українська мова (енциклопедія)|Українська мова: Енциклопедія]]. — К., 2000.  — С. 87—88.
* [http://gatchina3000.narod.ru/brockhaus-and-efron-encyclopedic-dictionary/025/25962.htm Гатцук Н. С. // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона]
* [http://litopys.org.ua/rusaniv/ru09.htm Розширення фунціональних меж української мови // ''Русанівський Віталій''. Історія української літературної мови. — К., 2001.]