Новоград-Волинський укріпрайон: відмінності між версіями

[неперевірена версія][неперевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
Немає опису редагування
Рядок 24:
На першому етапі ([[1932]]—[[1933]]), згідно з існуючою тоді в [[Червона армія|Червоній армії]] концепцією застосування військ, основним засобом ураження противника вважалися кулеметні вогневі точки. Відповідно, в цей період бойова частина опорних пунктів являла собою кулеметні [[Дот|ДОТи]]. Для боротьби з бронецілями планувалося за необхідності використовувати [[Протитанкова гармата|протитанкові гармати]] з відкритих позицій.
 
Зразком фортифікаційного мистецтва того періоду є Гульська міна, більшість бойових споруд і підземних комунікацій якої збудовані в [[1932]]—[[1933]] роках. Бойова частина міни являла собою дво-трьохамбразурні кулеметні [[Дот|ДОТи]] для фронтального вогню і напів[[капонір]]напівкапонір и для прикриття флангів. В підземній частині розташовувалися [[командний пункт]], приміщення длч відпочинку особового складу, склади боєприпасів, майна і продовольства, лазарет, котельна і дизель-генераторна, фільтр-вентиляційні установки, вбиральні і колодязь. ДОТи з'єднувалися з підземною частиною вертикальними шахтами зі скоб-трапами. Подача боєприпасів на бойові пости здійснювалася ручними підйомниками. Внутрішні комунікації були обладнані вогневими точками самооборони. Усі підземні споруди були вирубані в скельному грунті на глибині від 10 до 15 [[метр]]ів та були посилені [[залізобетон]]ними секціями. Товщина стін наземної частини ДОТів сягала 1,5 [[метр|м]], а бокових, укритих ґрунтом — 1,2 м. Напівкапоніри мали бічні стіни товщиною 1,3—1,4 м. Перекриття вогневих точок мали товщину від 1 до 1,2 м.
 
Стрімкий розвиток військової техніки, в першу чергу [[Танкові війська|бронетанкових військ]] і [[Артилерія|артилерії]], зміни в тактиці застосування армій в 1930-х роках змусили в [[1937]]—[[1938]] роках розпочати модернізацію укріпрайонів. Широкомасштабні фортифікаційні роботи на Новоград-Волинському УР повторно розпочалися в [[1938]] році.