Відкрити головне меню

Зміни

7 байтів додано, 7 років тому
вікіфікація
'''Мажордом''', '''Майордом''' ({{lang-la|major domus - старший по двору}}, {{lang-fr|maire du palais}}), або ''палатний [[мер]] -''старший сановник палацу часів [[Меровінги|Меровінгів]]. У зв'язку з ослабленням королівської влади [[Меровінги|династії Меровінгів]] в середині [[VII століття|VII ст.]] Починає набувати особливу силу посаду мажордома. Важко визначити первісне значення цієї посади.
 
Думка (Луден), що мажордоми завідували королівським майном, роздачею [[бенефіція|бенефіціїв]] та [[лен]]ів дружинникам  — відкинуто, тому що при Меровінгах не було роздачі земель в умовне володіння. Мажордомів називають іноді Subregulus; звідси мажордом, за іншою думку (Цінкейзен),  — начальник королівського двору, заміняв короля під час його відсутності.
 
Найвірогідніше, що мажордом був виконувачем обов'язків колишнього [[сенешаль|сенешаля]], який завідував всіма королівськими чиновниками і палацовим господарством («міністр двору»). Поступово посада сенешаля отримала велике значення, і він став називатися majordomus regiae. Мажордом завідував вже не тільки придворною службою, але керував маєтками короля, зосереджував у своїх руках військову й адміністративну владу, виконував судові функції і став главою держави, усунувши королів. Перш залежала від короля посада мажордома стає приналежністю могутньої аристократії, що вибирає мажордома з свого середовища.
 
Переважання мажордоми отримали ще за [[Хлотар II|Хлотара II]] і особливо за його сина [[Дагоберт I|Дагоберта I]] (628-638628—638). Особливо висунулася прізвище австразійских палатних мерів ([[Арнульфінгі]] або [[Піпініди]]), родоначальником якої був [[Арнульф Мецський|Арнульф]], єпископ Мецський. Разом з Піпіном Ланденським він управляв [[Австразія|Австразією]] при Хлотарі II. Син Піпіна, [[Грімоальд]] (639-658639—658), вже задумав оголосити королем Австразії свого сина, але передчасна спроба не мала успіху. [[Піпін Герістальський]], розумний і хоробрий мажордом, розбив у [[687]] у нейстрійського мажордома Берхера ([[битва при Тертрі]]); владу в [[Нейстрія|Нейстрії]] та [[Бургундія|Бургундії]] перейшла до його рук, посаду мажордома стала спадковою, і Піпін прийняв титул ''dux et princeps Francorum''. Роль короля стала мізерною, він був зовсім усунений від справ.
 
У хроніках того часу була навіть формула: «''Regnante rege, gubernante majore domus''». [[Карл Мартелл]] став єдиним мажордомом і князем франків і навіть не вважав за потрібне заміщати померлого Меровінга новим королем. Його син [[Піпін Короткий]] ув'язнив у монастир останнього Меровінга, [[Хільдерік III|Хільдеріка III]] (751), був проголошений королем і помазаний папою [[Захарій (папа)|Захарієм]] на престол. З нього почалась династія [[Каролінги|Каролінгів]].
== Прислуга ==
Крім того, пізніше і до теперішнього часу, так називають старших [[лакей|лакеїв]], управляючих в багатих домах.
== Література ==
* Schöne, «Die Amtsgewalt der fränkischen majores domus» ([[Брауншвейг]]);
* Waitz, «Deutsche Verfassungsgeschichte» (II т.);
* Fustel de Coulanges, «Histoire des institutions politiques de l’anciennel'ancienne France» («La monarchie franque», П., [[1888]]);
* Lavisse, «Etudes sur l’histoirel'histoire d’Allemagned'Allemagne» («[[Revue des Deux Mondes]]», [[1885]]);
* Тьерри, «Réc. des temps Méroving.».
* [[Енциклопедичний словник Брокгауза і Єфрона]]