Карл Піпер: відмінності між версіями

Коли спалахнула Велика Північна війна, Піпер став єдиним з кола радників, який супроводжував Карла ХІI у походах. Як шеф Канцелярії він не лише виконував прямі обов’язки Канцелярії, а й також залучався до переговорів з польськими магнатами та іноземними посланцями. Таким чином він, зокрема, уклав мир з Польщею 1705 р. і Саксонією 1706 р., а також вів після того значущі дипломатичні переговори під час перебування в Альтранштедті, зокрема, з Мальборо. Погляди Піпера на ведення війни та політичне становище, здається, полягали, швидше за все, в тому, щоб на розумних умовах створити мир на заході для того, щоб опісля напасти на царя у прибалтійських провінціях. Суперечність, яка у цьому відношенні існувала між Піпером і політикою, що проводилася, нічого не змінила в його позиціях. Піпер супроводив армію проти Росії і його як і Канцелярію було захоплено в полон росіянами в битві під Полтавою у червні 1709 р. У тій Великій тріумфальній ході по Москві він очолив шведських бранців. У полоні він енергійно працював для товаришів по нещастю, серед яких були й відомі полководці [[Адам Людвіг іЛевенгаупт]], [[Аксель Юленкрук]], [[Гуґо Юган Гамільтон]], [[Карл Густаф Крейц]] [[Карл Густав Рос]], та, зокрема, вів розлоге листування з [[Петро І|царем]] та Карлом ХІІ.

Був одружений 1690 р. з Крістіною Піпер, уродженою Тьорнфлихт (нар. 1673, помер 1752), яка в тривалу відсутність графа Піпера та після його смерті доглядала і стерегла його майно. Вона придбала, зокрема, завод Андрарум з виготовлення галуну в Сконе 1715 р., яким вона з успіхом управляла, звела там замок Крістінегоф та в 1747 р. оформила майоратне успадкування на нього, а також на садиби Торупс, Гьоґестад і Бальдрінґе, a Енґшьо – на іншого представника роду Піперів. У тому самому році вона оформила майоратне успадкування на Стурефорс зі ВіґґебигольмомВіґґебигольм для його внука від дочки, графа Нільса Адама Більке.

Завдяки його одруженню та шляхом різноманітних оборудок Піпер скопичивнакопичив великі багатства (його противники крім того звинувачували його великою мірою у тому, що він брав хабарі), здебільшого розміщені в маєтку. На момент смерті він володів, зокрема, Стурефорс і Віґґебигольм у Східному Йотланді[[Естерйотланд]]і, Краґегольм, Гьоґестад і Бальдрінґе в [[Сконе]], а також Енґшьо у [[Вестерманланд]]і.