Економіка Гетьманщини: відмінності між версіями

 

== Сільське господарство ==

 

Як вже було зазначено, сільське господарство залишалося основною галуззю української економіки. Однією з основних причин [[Хмельниччина|Хмельниччини]] була антифеодальна боротьба вітчизняного селянства. Тому відразу ж після утворення власної держави, уся власність старої польської магнатської шляхти була [[експропріація|експропрійована]] народом. Було вигнано магнатів, шляхту, орендарів, а їхні землі, робоча худоба, реманент шляхом [[займанщина|займанщини]] перейшли у користування козаків, селян, міщан, державної адміністрації. Законодавство [[Річ Посполита|Речі Посполитої]] втратило силу і селяни стали вільними <ref name="лановик">[http://in1.com.ua/book/12091/ Лановик Б. Д., Матисякевич 3. М., Матейко Р. М. / К.: Вікар, 1999 «Економічна історія України і світу»]</ref>. Тимчасове часткове повернення до старих феодальних норм після [[Битва під Берестечком|поразки 1651 р.]] під Берестечком та [[Білоцерківська угода|Білоцерківської угоди]] тільки підсилило спротив селянства "дідичним панам". Остаточно на території Української держави фільварково-панщинна система господарювання, земельна власність [[королівщина|королівщини]], польських та українських магнатів і шляхти, католицької церкви були ліквідовані після перемоги в [[Битва під Батогом|Батозькій битві]] (1652 p.).

 

=== Старшинське землеволодіння ===

 

Із самого початку існування держави, [[Козацька старшина|старшинське]] землеволодіння існувало в двох формах: приватній (спадковій) і ранговій (тимчасовій). Намагання старшини заволодіти маєтками вигнаних польських та українських панів не знаходили підтримки у [[Богдан Хмельницький|Б. Хмельницького]], який у своїй політиці враховував інтереси спадкового козацтва, непримиренність селян і простих козаків до відновлення феодального землеволодіння. Старшина збільшувала землеволодіння за рахунок займанщини, купівлі землі у козаків, селян. Як винагороду за несення служби у козацькому війську старшина отримувала на "ранг" (посаду) землі, села і містечка з державного земельного фонду. Це були тимчасові володіння, подібні до західноєвропейського [[бенефіцій|бенефіція]].