Гафній: відмінності між версіями

Г.Гафній — типовий [[розсіяні елементи|розсіяний елемент]]. Не має власних [[мінерал]]ів. В природі — супутник цирконію. Вміст у земній корі 3,2·10-4 мас.%.

Відкритий в [[1923]] р. Гафній шукали серед рідкоземельних елементів, тому що не було з'ясовано будову 6-го [[Періодична система елементів|Періодичної системи елементів]] [[Менделєєв Дмитро Іванович|Д. І. Менделєєва]]. В [[1911]] р. французький хімік [[Жорж Урбан|Ж. Урбан]] оголосив про відкриття нового елемента, названого ним кельтій. Насправді він отримав суміш, що складається з [[Ітербій|Ітербію]] та [[Лютецій|Лютецію]] і невеликої кількості гафнію. І тільки після того, як [[Нільс Бор|Н. Бор]] на підставі [[квантова механіка|квантовомеханічних]] розрахунків показав, що останнім рідкоземельних елементом є елемент з номером 71, стало ясно, що гафній — аналог [[цирконій|цирконію]]. Базуючись на висновках Бора, який передбачив його властивості та [[валентність]], в [[1923]] Дірк Костер та Дьордь де Хевеші систематично проаналізували [[рентгеноспектральний аналіз|рентгеноспектральним методом]] норвезькі і гренландські [[циркон]]и. Збіг ліній [[рентгенограма|рентгенограм]] залишків після вилуговування циркону киплячими розчинами кислот з вирахуванням поза законузаконом Мозлі для 72-го елемента дозволило дослідникам оголосити про відкриття елементу, який вони назвали гафній на честь міста, де було зроблено відкриття ([[Копенгаген]]). Спір який розпочався після цього про першовідкриття між Ж. Урбан, Н. Костер і Д. Хевеши продовжувався тривалий час. В [[1949]] р. назва елемента «гафній» була затверджена [[IUPAC|Міжнародною комісією]] та прийнята скрізь.

У більшості цирконієвих мінералів є від 1-2 до 6-7% Г.гафнію, а у вторинних мінералах — до 35%. Найбільш ціннийНайцінніший промисловий тип цирконієвих родовищ, що містять Г.гафній — морські і алювіальні розсипи мінералу циркону.

<br />Для виробництва гафнію його треба спочатку відділити від [[цирконій|цирконію]]. Для цього використовують різну розчинність солей цих елементів: наприклад нітратів в три-н-бутилфосфаті, або тіоціанатів у метилізобутилкетоні. Також використовують іонний обмін чи фракційну дистиляцію відповідних сполук.

Для виробництва дуже чистого гафнію використовують газотранспортні реакції з йодом. ВУ зоні слабкого нагрівання йод реагує з металом, а в іншій зоні йодид розкладається на розжареному дроті з кристалізацією гафнію: