РВПК: відмінності між версіями

При проектуванні енергоблоків РБМК, в силу недосконалості розрахункових методик, був обраний не оптимальним крок решітки каналів. У результаті реактор виявився дещо перезамедленпереуповільненим, що призводило до позитивних значень парового коефіцієнта реактивності в робочій області, що перевищує частку запізнілих нейтронів. До аварії на Чорнобильській АЕС використовувана методика розрахунку кривої парового коефіцієнта реактивності (програма BMP), показувала, що незважаючи на позитивний ПКР в області робочих паровміст, у міру зростання паросодержаниявмісту пари ця величина змінює знак, так що ефект зневоднення опинявся негативним. Відповідно склад і продуктивність систем безпеки проектувалася з урахуванням цієї характеристики. Однак, як виявилося після аварії на Чорнобильській АЕС, розрахункове значення парового коефіцієнта реактивності в областях з високим паровміст було отримано невірно: замість негативного, він виявився позитивним. Для зміни парового коефіцієнта реактивності був виконаний ряд заходів, в тому числі в деякі канали замість палива встановлені додаткові поглиначі. У подальшому, для поліпшення економічних показників енергоблоків із РБМК додаткові поглиначі витягувалися, для досягнення заданих нейтроно-фізичних характеристик стали застосовувати паливо більш високого збагачення з додатковим поглиначем (оксид ербия).