Зелений Клин: відмінності між версіями
| [неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Ig2000 (обговорення | внесок) |
відкіт |
||
Рядок 23:
|}
{{otheruses}}
Найбільші міста: [[Хабаровськ]], [[Владивосток]], [[Комсомольськ]], [[Уссурійськ]]. Загальне господарське значення (включно з експортом) мають видобуток золота і кольорових металів, рибна, лісова промисловість, ловецтво, суднобудування і морський транспорт, з продуктів сільського господарства — [[соя]].
Рядок 39:
Канадський дослідник [[Марунчак Михайло Григорович|Михайло Марунчак]] виділяє три періоди в розвитку українського культурного життя на Далекому Сході: царський, «період свобідного вияву» та русифікаційний.
Перші спроби опанування Зеленого Клину припадають на першу половину [[17 століття|XVII століття]], у середині [[19 століття|XIX століття]] починається друга експансія [[Росія|Росії]]; з ініціативи генерала П. Унтерберґера з [[1882]] безкоштовний перевіз поселенців — майже винятково українських селян — морем з [[Одеса|Одеси]] та відведення їм найліпших земель в Уссурійсько-Ханківській низовині.
За дослідженнями радянського вченого В. М. Кабузана, в 1883—1905 рр. на Далекий Схід всього переселилося 172876 осіб, з українських губерній — 109510 чоловік, або 63,4% всіх переселенців. Більшість із них оселилося в Приморській області — 77139 українців, тобто 78,1%. Серед переселенців до Амурської області в даний період відсоток українців був менший і становив 47,8. Слід додати, що за місцем походження серед поселенців до Амурщини відчутно переважали полтавчани — 64,51%, вихідців з Правобережної України було значно менше. В. Кабузан стверджує, що питома вага українців у Приморській області до 1903 р. ніколи не була нижча за 75%.
| |||