Електронна промисловість України: відмінності між версіями

'''РадіоелектроннаРадіоелектро́нна промисловістьпромисло́вість''', галузь машинобудування, яка в плануванні класифікується від [[1968]] окремо як радіопромисловість, електронна промисловість та підгалузь приладобудування (спеціалізовані зав. оборонної, авіаційної і суднобудів. промисловості та промисловості заг. машинобудування). В офіц. звітній статистиці Р. п. подасться тільки в категоріях «прилади, засоби автоматизації і обчислювальної техніки» та «радіоприймачі, радіоли, телевізори і магнітофони побутові», шо становить лише частину всієї продукції. За сов. методою обчислення нац. доходу, у 1969 Р. п. давала в УРСР бл. 1,8% продукції всієї промсти (у [[СРСР]]  — 1,7%; в Америці  — 4,2%), у дійсності, певно, більше. Р. п. тільки частково виробляє готову кінцеву продукцію; велику частину її продукції становлять компоненти ін. кінцевих продуктів, а також частини, півфабрикати й матеріали, і тому її тяжко охопити статистичною класифікацією. Але без компонентів Р. п. не може Існувати безліч сучасних готових виробів: ракети, штучні супутники, атомові електростанції і т. п.тощо Як матеріали й компоненти для своїх виробів Р. п. вживає також багато стратегічно важливих і дефіцитних металів, пластмас, мінералів та синтетиків, тому тісно пов'язана з багатьма ін. галузями промисловості. За організацією виробництва, технологією й зв'язками до Р. п. повністю або почасти належать такі галузі й підгалузі промисловості: радіотехн., телефонно-телеграфна, промисловість спеціальної (у значній мірі воєнної) радіоелектроніки та радіонавігаційного обладнання, кібернетичні, електронно-обчислювальні та керуючі машини (компютери) і прилади радіоелектронної автоматики, промисловість, що виробляє електронні машини для програмового управління виробничими процесами, бюровою роботою, контрольно-обліковими, плановими і комерційно-фінансовими операціями, машини для шкільного навчання, для фоторепродукції документів, зберігання і знаходження інформацій; далі промисловість вимірювальної апаратури, електровакуумна, технологічної апаратури, напівпровідників, радіодеталів, матеріалів для Р. п. (виробляє електротехн. скло, спеціальну кераміку, ферити, п'єзокварцеві та слюдяні вироби, люмінофор тощо) та спеціальне машинобудування для Р. п.

На Україні Р. п. підлягає лише відповідним союзним міністерствам. Вона є наймолодшою галуззю промисловості як в Україні, так і в світі, але значення її вже величезне, а незабаром буде вирішальним для всього нар. господарства, бо Р. п. стає серцевиною всього машинобудування. Початки Р. п. в Україні припадають на 1896, коли у Сумах бельгійці збудували машинобудів. майстерні, що виробляли серед ін. телефонні й телеграфні апарати. Першу радіотелеграфну лабораторію відкрив у Києві С. Айзенштайн у 1905, перша радіостанція була збудована в Миколаєві [[1914]]. Перші електростатичні генератори та прискорювачі протонів у СРСР були створені у 1930-их pp. в Укр. Фіз.-Техн. Інституті у Харкові, телевізія існувала з 1940 (в експериментальній формі). Радіопромисловість розвинулася в Україні в основному щойно після [[1945]]. У Дніпропетровському почалася масова продукція радіоприймачів у 1947, радіол  — у 1952; магнітофони почали виробляти у Києві з 1949, телевізори  — у Львові з 1958. Електронна промисловість створилася в основному в 1960-их pp. Львівський зав. кінескопів розпочав масову продукцію телевізійних рурок у 1954 і незабаром став підприємством всесоюзного і сх.-евр. значення; 1968 він почав продукцію рурок для кольорових телевізорів. Перший в СРСР компютер був збудований у Києві в 1950; серійне виробництво компютерів «Київ» почалося тут у 1959, керуючої електронної машини «Дніпро»  — в 1961, електронної машини для інженерних розрахунків «Промінь»  — 1962. Сумський зав. електронних мікроскопів та автоматів для хім. промисловості став до ладу в 1959. Сєвєродонецький приладобудів. зав. почав виробляти компютери та ін. електронні апарати з 1967. Продукція радіопромисловості України зросла за 1959  — 69 у 8 раз, електронної промисловості у 16 раз (дані неповні). Приладобудування розвинулося також гол. ч. по війні. Київ. зав. «Точелектроприлад» (1938) став масово виробляти різні електровимірювальні прилади, потенціометри та магнітометри у 1950-их pp. Ін. зав. контрольнотвимірювальних приладів збудовано в Харкові (два), Одесі, Львові («Теплоконтроль»), Житомирі («Електровимірювач»), Івано-Франківському (приладобудів.). Є також менші зав. Р. п. у Черкасах, Лубнях, Мукачеві, Луцькому, Луганському й ін. У 1963 було 14 підприємств приладобудування в УРСР, тепер  — 18, не рахуючи спеціалізованих воєнних. Продукція Р. п. виробляється й «"а багатьох ін. багатопрофільних зав.

Р. п.  — працемістка і матеріалоінтенсивна промисловість, що не потребує багато металу та енергії. Натомість їй потрібна велика н.-д. база, експериментальні лабораторії і висококваліфіковані інженерно-техн. кадри. За даними 1966, Р. п. концентрувалася гол. ч. у Півд.-Зах. екон. районі (Київ, Львів). Тут вироблялося 78% приладів електровимірювання й 76% приладів контролю і регулювання технологічних процесів всієї продукції України. [[Фондовіддача]] й [[продуктивність праці]] тут була вища, ніж в усьому по Україні, а в Україні  — вища, ніж в усьому СРСР (на 1 карб. основного капіталу 2,35 карб. продукції в УРСР і 2,27 карб, в СРСР). Розвиток Р. п. в УРСР, РРФСР і СРСР представлений у табл. З неї видно, що в Україні Р. п. зростала щороку на 19,5%, в РРФСР  — на 13,8%, в СРСР  — на 15,7%, тобто швидше, ніж розвивалася вся промисловість УРСР і СРСР.

Р. п. України тепер є на рівні Р. п. Чехо-Словаччини й Сх. Німеччини, тобто належить до найвище розвинутих галузей у всьому сов. бльоці, однак, порівняно з Зах.,  — відстає. У 1969 в Україні було встановлено лише 74 компютери, тоді як в Зах. Німеччині  — понад 300, у Франції  — навіть понад 500. За зах. приблизними даними СРСР нині продукує яких 500  — 600 компютерів на рік, Америка  — 15 000. За планом на 1975 СРСР мав би продукувати не більше 2 000 компютерів. Невелика кількість великих компютерів, які СРСР вживає для вивчення космосу й у військ. справах, були складені поодинці, а ті дрібні компютери, що є тепер у серійному виробництві в Україні і в СРСР, є копіями зах. машин, виробництво яких на Зах. припинено ще у 1962. За офіц. сов. даними, у 1972 лише 65% продукції Р. п. СРСР відповідало світовому рівневі техніки. Багато виробів Р. п. СРСР нині імпортує з Японії, Англії, Франції, Італії, Швейцарії й Данії, а також з усіх країн Сх. Європи.

! colspan=5| Продукція приладів, засобів автоматизації та обчислювальної техніки <br /> У млн карб.*

1967| 1969 || 452518 || 18431575 || 27392562 || 1620,5021%

1969| 1970 || 518613 || 15751861 || 25623092 || 2019,2182%

1970| 1971 || 613717 || 18612090 || 30923487 || 1920,8256%

== Література ==

* АН СССР. Очерки истории радиотехники. М. 1960;

* ''Розенфельд Я., Клименко К.'' История машиностроения СРСР. М. 1961;

* ''Штернов О.'' (ред.). Технический прогресс в машиностроении Украинской ССР. 1917 &nbsp;— 1967 гг. К. 1967;

* ''Глушков В.'' Кібернетика на Україні. Нариси з історії техніки і природознавства. Респ. міжвідомчий зб. Випуск X. К. 1968;

* ''Bercnyj I.'' Computers in Eastern Europe Scientific American. T. 233, жовтень. Нью-Йорк 1970;

* Научно-технический прогресс в Украинской ССР. 1961 &nbsp;— 1970. К. 1971;