Автоматична телефонна станція: відмінності між версіями
| [неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
м Відкинути редагування Yulia1906 до зробленого WikitanvirBot |
Albedo (обговорення | внесок) мНемає опису редагування |
||
Рядок 1:
'''Автомати́чна телефо́нна ста́нція (АТС)''' — [[телефонна станція]], що забезпечує автоматичне з'єднання абонентів телефонної мережі. АТС поділяють на міські, сільські (внутрішньорайонні), установські, корабельні, шахтні та спеціального призначення.
Залежно від типу комутаційних (з'єднувальних) пристроїв розрізняють АТС машинної, крокової, декадно-крокової, релейної, координатної, квазіелектронної та електронної систем. Основними пристроями машинних, крокових та декадно-крокових АТС є [[реле]] та машинні й крокові шукачі, координатних АТС
АТС дають змогу абонентам самостійно (користуючись певним кодом) здійснювати також міжміські телефонні з'єднання. Спеціальна апаратура АТС фіксує тривалість таких розмов, провадить необхідні розрахунки.
У [[СРСР]], у тому числі в [[УРСР]], серед міських найпоширенішими були АТС декадно-крокової і координатної систем, повна ємність кожної з яких 10 000 [[Телефонний номер|номерів]].
Функції управління ресурсами АТС включають в себе призначення і модифікацію станційних параметрів, що характеризують всі логічні та фізичні ресурси в станції (під фізичним ресурсом мається на увазі будь станційне пристрій, а логічним ресурсом вважається будь-який об'єкт — такий як пучок з'єднувальних ліній або направлення маршрутизації, — який є значущим з точки зору технічної експлуатації станції); збір даних для нарахування плати; збір та аналіз статистичних даних про навантаження, що обслуговується станцією. Як уже згадувалося, станційне ПО має відомості про фізичних і функціональних реаліях своєї станції через параметри конфігурації, які є змінними величинами, визначеними спеціально для цієї мети.
Функції адміністративного управління АТС включають в себе ведення абонентських даних (номера і категорії абонентських ліній, нарахування плати) та аналогічних за змістом даних, що відносяться до взаємодії з УПАТС і з іншими мережами, а також прийняття рішень, пов'язаних з розвитком мережі зв'язку, і передачу відповідних вказівок функцій управління ресурсами.
Функції технічного обслуговування включають в себе контроль працездатності станції; виявлення несправностей з якомога більш точним визначенням їх місця розташування; блокування наслідків несправностей (діагностика першого рівня); видалення несправних елементів і їх відновлення (діагностика другого рівня). Це робиться без переривання роботи станції, а для того щоб забезпечувалася можливість глибокої діагностики станційного пристрої, несправність якого може бути причиною серйозних порушень функціонування, пристрої такого типу, як правило, резервуються. Коли діагностика першого рівня визначає, що несправне одне з резервованих пристроїв, процедури техобслуговування забезпечують автоматичну реконфігурацію станції, виводячи з обслуговування пристрій, яке виявилося несправним, і перемикаючи його функції на резервуючій пристрій.
== Див. також ==
| |||