Барбра Стрейзанд: відмінності між версіями

[[1962]] року Стрейзанд дебютувала на телебаченні, але її виступ як співачки привернув таку увагу фірми ''«Columbia»'', що та запропонувала співачці запис лонгплея, до якого увійшли загальновідомі пісні, як-от ''«Cry Me A River», «Happy Days Are Here Again»'' та ''«Who's Afraid Of The Big Bad Wolf?»''. Альбом з'явився у лютому 1963 року, а два тижні пізніш про СтрейзендСтрейзанд знала вже вся Америка. Підсумком успіху платівкового дебюту стали дві нагороди «[[Греммі]]»: у категорії найкращого альбому і найкращого жіночого виконання (за пісню «Happy Days Are Here Again»). [[1963]] рік приніс вдалі виступи у клубі: й другий хітовий альбом, сольний концерт у [[Лас-Вегас]] і разом з легендарним піаністом Ліберачі ({{lang-en|Liberace}}), а також у престижних залах ''«Coconut Grove»'' та ''«Hollywood Bowl»'' у [[Лос-Анжелес]]і. Цей переломний рік у кар'єрі артистки закінчився її одруженням із Елліотом Гоулдом і запрошенням на головну роль у бродвейському мюзиклі Джула Стайна та Боба Мерілла «Кумедна дівчина» ({{lang-en|«Funny Girl»}}). (На початку [[1966]] року мюзикл «Funny Girl» було презентовано лондонській публіці, проте вистава довго не втрималась на сцені, тому що виконавиця головної ролі очікувала дитину). Завдяки таким хітовим творам як ''«People»'' та ''«Don't Rain On My Parade»'', Стрейзанд з'явилась на обкладинках журналів ''«[[Тайм (журнал)|Time]]»'' та ''«[[Лайф|Life]]»''.